Нові солдати КНДР на війні з Україною: як Росія купує собі живу силу

Ворог, який великими групами йшов у наступ під вогнем, ніби не зважаючи на небезпеку від дронів та стрілецької зброї. Елітний корпус солдатів-привидів, які обирали самогубство замість здачі в полон. Вони воювали й гинули тисячами, а потім, здавалося, просто зникли з поля бою.

Пхеньян відправив північнокорейських солдатів воювати проти України разом із російськими військами, коли ті наприкінці 2024 року намагалися відбити український наступ на території Росії.

Ціна виявилася дуже високою: із 13 тисяч відправлених військових загинули, за різними оцінками, до 3 тисяч.

Зрештою вони змінили свою тактику ведення бою й разом із Росією витіснили українські сили з Курської області. Відтоді про них майже не було чути в бойовому контексті.

Однак, за словами президента України Володимира Зеленського, північнокорейські війська та їхнє озброєння незабаром можуть гучно повернутися до війни Росії проти України.

Минулого місяця Зеленський заявив, що Росія може залучити до 50 тисяч північнокорейських військових, переглянувши свою попередню оцінку у 30 тисяч солдатів. Він також закликав Південну Корею надати підтримку українській протиповітряній обороні.

Але чому після таких великих втрат Північна Корея готова відправити до Росії ще більше військових? І що сталося з тими солдатами, яких вона відправила раніше?

"Вони все ще там", - сказав доктор Ян Ук, науковий співробітник Центру зовнішньої політики та національної безпеки Інституту політичних досліджень Асан у Сеулі.

"Вони продовжують обороняти російську територію на випадок нового українського контрнаступу. Ми також вважаємо, що частина інженерних підрозділів або робітників можуть перебувати на окупованій частині Донбасу, але це не бойові війська".

Інститут вивчення війни 16 вересня у своєму звіті припустив, що Росія може використати північних корейців для відбиття контрнаступу ЗСУ біля Лиману на Донеччині.

Головне управління розвідки Міністерства оборони України (ГУР) оцінює, що на території Росії все ще перебувають 8 500 північнокорейських військовослужбовців.

Вони об'єднані у чотири бригади, які діють у складі угруповання військ "Північ" і відповідають за охорону державного кордону Російської Федерації в Курській області від можливих українських проривів.

"Вони не беруть участі в активних бойових діях. Підрозділи Корейської народної армії не були помічені на тимчасово окупованих територіях України", - йдеться у заяві ГУР для BBC.

Вперше для КНДР

Для лідера Північної Кореї Кім Чен Ина відправка військ до Курської області РФ була ризикованою ставкою, адже це був найбільший бойовий контингент, який країна коли-небудь направляла за кордон.

У 1973 році Північна Корея відправила 1,5 тис. солдатів та інструкторів до Єгипту під час війни Судного дня з Ізраїлем, а наприкінці 1960-х років, за оцінками, 87 північнокорейських пілотів воювали на боці Північного В'єтнаму проти американських військ.

І попри кровопролиття, ця ставка виправдала себе, принісши ізольованій і збіднілій країні численні вигоди. Ця історія змінила як її економічне становище, так і військові можливості. Вона також може стати прикладом для ще тіснішої військової співпраці.

Північнокорейці "тепер знають, що таке сучасна війна", вважає Ян Ук з Центру зовнішньої політики.

Солдати, відправлені воювати до Росії, були зі Штурмового корпусу, еліти збройних сил Північної Кореї. Надзвичайно ізольована тоталітарна Північна Корея є мілітаризованою державою з потужною системою ідеологічної обробки населення.

Спочатку ані Росія, ані Північна Корея навіть не визнавали їхньої присутності у російсько-українській війні.

Українські війська вперше зіткнулися з ними в листопаді 2024 року, а перших живих північнокорейських полонених захопили лише в січні 2025 року.

У квітні 2025 року Росія вперше офіційно визнала їхню роль, коли начальник Генерального штабу Збройних сил Росії Валерій Герасимов відзначив "героїзм" північнокорейців на полі бою.

Ян продовжив: "Північнокорейські солдати дуже хоробрі, особливо бійці штурмових підрозділів. Вони готові померти за свою країну. Але проблема в тому, що сам по собі запал не означає ефективних бойових навичок... На початковому етапі Курської кампанії вони зазнали значних втрат, але засвоїли уроки сучасної війни дронів".

"Гарматне м'ясо" - саме так описав північнокорейських військових "Султан", боєць 95-ї окремої десантно-штурмової бригади України.

Він воював проти них під час боїв у Курській області наприкінці 2024 року.

"Спочатку вони відправляли одну велику штурмову групу, потім ще 15-20 людей на ту саму позицію, а після них - нові підкріплення. Північнокорейці діяли інакше. Вони постійно рухалися. Це давало їм певну перевагу, хоча й не вирішальну", - згадує він у нещодавньому інтерв'ю в Києві.

За його словами, взаємодія між північнокорейськими військовими та їхніми російськими союзниками була слабкою, а самі солдати були недостатньо екіпіровані.

Після боїв "Султан" і його побратими обшукали тіла загиблих супротивників у пошуках документів та розвідувальної інформації. У російських військових вони знаходили особисті речі, посвідчення та спорядження.

"Але коли ми обшукували саме північнокорейців, то знаходили лише боєприпаси. Ми перевіряли абсолютно всі кишені - жодних документів, взагалі нічого", - пояснив він.

Інші українські військові також повідомляли, що північнокорейцям бракувало бронежилетів, зимового одягу та шоломів.

На одному моторошному відео, знятому під час українського штурму, поранений північнокорейський солдат лежить на засніженій землі в лісі. Коли до нього наближаються українські військові, він підриває гранату під підборіддям, перед смертю вигукнувши ім'я свого лідера - Кім Чен Ина.

У квітні 2025 року під час меморіальної церемонії в Пхеньяні в новоствореному Музеї закордонних військових операцій Кім Чен Ин вшанував тих, хто обрав самогубство замість полону.

Виступаючи перед родичами загиблих у присутності міністра оборони Росії Андрія Бєлоусова, він заявив, що це були "герої, які без вагань обрали самопідрив і самопожертву заради захисту великої честі".

Хоча Північна Корея ніколи офіційно не називала кількість загиблих під час операції в Курській області, аналіз меморіального сайту, який провела корейська служба BBC, показав, що, ймовірно, у боях на стороні Росії загинули близько 2 300 північнокорейських військових.

Українська воєнна розвідка (ГУР) оцінює втрати у 3 000 загиблих і 1 500 поранених.

Але окрім бойового досвіду, чому Північна Корея пожертвувала такою кількістю своїх найкращих військовослужбовців у чужій війні?

Економічний зиск

Розгортання військ стало для країни вкрай необхідним економічним здобутком і геополітичним успіхом, вважає Лім Су Хо, старший науковий співробітник Інституту стратегії національної безпеки в Сеулі.

За його оцінками, продаж зброї Росії та відправлення військових принесли збіднілій країні майже 10 мільярдів доларів.

"Річний ВВП Північної Кореї оцінюється приблизно в 30 мільярдів доларів", - розповів Лім Су Хо.

"Це означає, що за два з половиною роки країна заробила третину свого річного ВВП завдяки експорту озброєнь і відправці військ. Для такої невеликої економіки, як північнокорейська, це дуже суттєвий ефект".

В обмін на своїх військових Північна Корея отримує продовольство, нафту та тверду валюту. Хоча Китай заявляє, що дотримується санкцій щодо Пхеньяна, Росія цього не робить.

Але не менш важливим є й те, що співпраця з Росією зменшила довгострокову залежність Північної Кореї від Китаю.

Тому в Пекіні у вересні минулого року Кім Чен Ин зміг стояти пліч-о-пліч із лідером Китаю Сі Цзіньпіном і президентом Росії Володимиром Путіним під час першої публічної зустрічі всіх трьох.

Не зовсім на рівних, але вже й не в ролі країни, яка залежить лише від Китаю.

За словами Ліма, це має велике значення: "Це серйозний геополітичний зсув".

"Щоразу, коли через ізоляцію ситуація ставала складною, Північна Корея спершу намагалася налагодити відносини з Південною Кореєю, Японією або, особливо, зі США. Таким був усталений підхід у дипломатії на Корейському півострові. Але тепер, коли зв'язки з Росією зміцнилися, Кім Чен Ин стверджує, що світ вступив у нову холодну війну, у багатополярну систему", - вважає Лім.

Угода з Росією, яка починалася як взаємовигідна економічна та військова співпраця, схоже, переростає у щось глибше й довготриваліше.

На цьогорічному 9-му з'їзді Трудової партії Кореї Кім Чен Ин виступав упевнено та говорив про досягнення, яких не змогли домогтися ні його дід Кім Ір Сен, ні батько Кім Чен Ір.

Однак попереду є й небезпеки. Дотепер жоден північнокорейський військовий не воював безпосередньо на території України чи на окупованих Росією українських землях. Якби це сталося, це мало б дипломатичні наслідки, насамперед для Південної Кореї, союзника України, яка досі надавала лише "нелетальну" допомогу.

Саме на цьому наголошував президент Зеленський, закликаючи Сеул надати сучасне озброєння, зокрема системи протиповітряної оборони. Він заявив, що з червня в російській Воронезькій області триває підготовка до прийому нових північнокорейських підрозділів, а також стверджував, що Пхеньян готується передати Росії додаткові балістичні озброєння.

"Росія допомагає Північній Кореї опановувати сучасну війну, вдосконалювати свою зброю та здобувати реальний бойовий досвід. Це становить загрозу для кожної країни Азії, яка перебуває в зоні досяжності північнокорейських ракет", - сказав Зеленський у своєму зверненні в липні.

Лише двох північнокорейських солдатів вдалося захопити живими під час боїв з українськими військами.

Це вражаюче низький показник, якщо врахувати, що в Курській кампанії брали участь від 11 000 до 14 000 військових. (Ще одного солдата захопили живим, але він помер від поранень, отриманих у бою, згідно з даними Національної розвідувальної служби Південної Кореї).

Як і їхні товариші, які обирають самогубство замість полону, обидва чоловіки не мали наміру потрапити живими до рук ворога.

"Для солдатів Чосону (Північної Кореї) саме потрапляння в полон є злочином. Такий варіант просто не розглядається. Ми не можемо ставати військовополоненими", - сказав один із захоплених бійців знімальній групі південнокорейського телеканалу MBC (Munhwa Broadcasting Corporatio), яка брала у нього інтерв'ю у в'язниці в Україні.

Пек Пхьон Ган (ім'я змінене. - Ред.) пролежав пораненим після удару дрона чотири дні, перш ніж його захопили. Він здався через непорозуміння, прийнявши українських військових за своїх російських союзників.

Другий полонений, Лі Кан Ин (також псевдонім), розповів журналістці Кім Йон Мі, що відчував провину через те, що залишився живим. Українські військові знайшли його на полі бою майже без свідомості, з важкими пораненнями руки та щелепи.

"У мене не було ні гранати, ні ножа, щоб підірвати себе (накласти на себе руки)", - пояснив він.

Він розповів, що на початку війни десятки його товаришів загинули від ударів дронів. За його словами, на полі бою "стояв запах крові".

Жоден із цих чоловіків не хоче повертатися до Північної Кореї. Лі сказав, що вірить: членів його родини можуть "знищити" як покарання за його полон. Обидва заявили, що хочуть переїхати до Південної Кореї, і Сеул готовий їх прийняти.

Лише Росія, а не Пхеньян, вимагала їхнього повернення.

Однак Україна, яка й надалі прагне схилити Сеул до надання військової допомоги, не взяла на себе зобов'язань передавати їх південнокорейській владі.

Київ заявив, що дотримуватиметься міжнародних зобов'язань у сфері прав людини, які забороняють примусову репатріацію військовополонених.

Їхня доля досі залишається невизначеною, але, схоже, одне можна сказати напевно: до війни Росії приєднається ще більше північнокорейців. Їхня служба має величезну економічну та політичну цінність для Пхеньяна, але Росія також відчайдушно їх потребує.

Через чотири з половиною роки після початку повномасштабного вторгнення Росія стикається з гострою нестачею людей.

За оцінками західних та українських розвідувальних служб, щомісяця Кремль втрачає приблизно на 6 тисяч військових більше, ніж здатен залучити до війська. Тому Москва змушена звертатися до іноземних бійців із Колумбії, Кенії, Камеруну та Північної Кореї, щоб поповнювати свої лави.

Для Росії та Північної Кореї це взаємовигідні відносини, коаліція за певну ціну. Зрештою Північна Корея й надалі відправлятиме своїх солдатів воювати у війні Росії, але лише доти, доки це залишатиметься для неї вигідним.