"Під час стабілізації поранених на фронті ніхто на тебе не кричить - це надихає". Історія лікарки, яка мобілізувалась

Вона - військова анестезіологиня. А ще розвиває власний бізнес, займається танцями і спортом, вчиться на магістратурі і вивчає французьку, іспанську, німецьку, кримськотатарську, японську та починає вивчати італійську мову.

Це все про лікарку Уляну Кащій, яка кілька місяців тому мобілізувалася і тепер служить у Донецькій області. Вона військова анестезіологиня в передовому хірургічному відділенні Першого окремого медичного батальйону.

Це другий етап надання медичної допомоги, куди поранених доставляють після стабілізаційного пункту. Тут проводять необхідні операції та повністю готують пацієнтів до подальшого лікування чи реабілітації.

Лікарка виростала в Маріуполі, навчалася в Донецьку. Після 2014 виїхала з міста, завершувала навчання в Краматорську.

Після кількох років роботи анестезіологом у столичному перинатальному центрі почала помічати в собі ознаки вигорання. Піврічна пауза, і Уляна Кащій повертається в професію - до війська.

При цьому продовжує керувати бізнесом і не полишила усіх своїх захоплень.

Повну історію Уляни Кащій слухайте у подкасті BBC News Україна "Я тебе врятую":

Для Уляни Кащій мобілізація стала не спонтанним кроком, а продуманим рішенням. Перші спроби були ще минулого року, однак тоді її відмовили друзі та колеги.

При другій спробі вона ні з ким не радилася - а остаточно вирішила, що хоче бути саме військовою лікаркою.

"Мені завжди подобається працювати з ургентними станами. І для мене було важливо працювати на білу зарплату в медичній професії, де б мене цінували і де важливо бачити свою користь. Для мене всі ці зірки зійшлися в мобілізації", - розповідає Уляна Кащій.

При виборі підрозділу лікарка орієнтувалася на відсутність сексизму, спільність цінностей та професіоналізм команди.

Так вона опинилася в Першому окремому медичному батальйоні, де зараз займається стабілізацією та анестезіологічним супроводом поранених.

Робота в команді. Боротьба за поранених. Втрати

Одним із найбільших здивувань для Уляни після вступу до лав ЗСУ виявився контраст між цивільною та військовою медициною.

Замість зверхнього ставлення чи виснажливої конкуренції в прифронтовому батальйоні вона знайшла взаємоповагу, постійний розвиток і турботу про персонал.

"Мені дуже подобається, що в нас завжди спокійна обстановка. У нас ніколи ніхто не кричить. Я ніколи не чула, щоб хтось на когось підвищував голос, матюкався. У цивільній лікарні це звичайна річ. Таке знецінене ставлення, ніби там ти ніхто, є старший, є головний чи не головний. У нас такого немає, і це теж дуже допомагає та надихає на роботу в команді", - розповідає лікарка.

У команді панує принцип боротьби за кожного пораненого до останнього.

Навіть у найважчих ситуаціях медики роблять усе можливе, щоб стабілізувати людину та передати її на наступні етапи евакуації.

Уляна Кащій зізнається, що втрачати пацієнтів - надзвичайно важко для всієї команди.

"Допомагає те, що я не одна в цьому стані. Що маю людей поряд, які теж це проживають. Люди, які не вигоріли, - їм не все одно. І тут людям не все одно ніколи. Як ми це проживаємо? Нам просто привозять наступного важкого пацієнта, і ми боремося за тих, за кого можемо ще боротися. І це дійсно дуже допомагає", - каже анестезіологиня.

Танці в підвалі і вивчення мов

Уляна Кащій зізнається: з колегами вони ділять не лише напружені чергування, а й спільний побут.

Замість затишної київської квартири дівчина разом з іншими медиками живе у підвалі. Проте спільні цінності перетворили це вимушене сусідство на один із найкращих досвідів у її житті.

Лікарка тримає інтенсивний ритм власного життя. До мобілізації вона мала безліч захоплень — від танців до викладання, і після вступу до ЗСУ вирішила не відмовлятися від того, що дає їй сили та відчуття норми.

Після мобілізації Уляна Кащій продовжує керувати власною мовною школою, яку створила, коли захопилася англійською. Тепер вона разом із командою навчає лікарів медичної англійської.

Паралельно вчить інші мови. На тиждень виділяє близько 12 годин лише на вивчення іноземних мов: паралельно вдосконалює англійську, іспанську, німецьку, кримськотатарську, японську та розпочинає опановувати італійську.

Такий графік вимагає жорсткого тайм-менеджменту та чіткого планування. Але її головний секрет у тому, що всі ці активності вона щиро любить.

"Тут дуже дбають про те, щоб ми могли відпочивати, намагаються, щоб ми мали цей вільний час, могли відпочивати, а не 24/7 просто бути на зміні.

Я ходила раніше на офлайн-тренування з кікбоксингу, тенісу, плавання і танців. Зараз я займаюся онлайн в підвалі кікбоксингом і танцями. У мене вже майже закінчений танець, який я повністю вивчила в підвалі. Ще займаюся йогою і силовими тренуваннями", - розповідає лікарка.