Як Вірменія йде від Росії у Європу. Підсумки історичної зустрічі у Єревані

4 і 5 травня в Єревані відбулися 8‑й саміт Європейської політичної спільноти та перший в історії саміт Вірменія — ЄС. Європейські лідери прибули до вірменської столиці за місяць до парламентських виборів у країні та через місяць після візиту прем'єр‑міністра Нікола Пашиняна до Москви.

Знаковим був і візит президента України Володимира Зеленського, який є зараз ворогом номер один для Росії, з якою у Вірменії донедавна були союзницькі відносини.

За підсумками саміту сторони підписали спільну декларацію, у якій підкреслюється, що саміт відображає "значні досягнення останніх років і стратегічну важливість нашого партнерства".

ЄС знову заявив про свою відданість подальшій підтримці Єревана, зазначивши, що "Вірменію та ЄС поєднують спільні політичні цінності та прихильність міжнародному праву, Статуту ООН і заснованому на правилах міжнародному порядку".

У документі також зазначили, що Євросоюз визнає "європейські прагнення вірменського народу", посилаючись на "Закон про запуск процесу вступу Вірменії до ЄС", ухвалений у березні минулого року. Європейці також розраховують, що інвестиції в економіку Вірменії сягнуть 2,5 млрд доларів.

Фактично - це відновлення активного руху країни до ЄС, який під тиском Росії Вірменія припинила у 2013 році. Показово, що тоді на такий же крок із скасування європейського курсу країни наважився президент України Віктор Янукович та отримав масові протести.

Зараз ЄС прагне покращити транспортне сполучення та сприяти переходу Вірменії до зеленої енергетики, а також розпочав переговори, які зрештою можуть відкрити для вірмен можливість короткострокового безвізового в'їзду до країн блоку.

У документі також побіжно перераховані інші прагнення Вірменії, які підтримує Брюссель: співпраця у сфері ядерної безпеки, прихильність Паризькій кліматичній угоді, а також спільні проєкти у галузях транспорту, цифрових технологій та штучного інтелекту.

"У серці Європи"

Один із високопоставлених чиновників ЄС схарактеризував саміт ЄС — Вірменія як "важливий етап у наших відносинах" і "символ поступової, повільної географічної переорієнтації Вірменії на Захід", зазначає The Guardian.

Голова Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн написала в X: "Від транспорту до енергетики й цифрових мереж — це може перетворити Вірменію на стратегічний вузол на перехресті континентів, що поєднує ЄС, Південний Кавказ і Центральну Азію".

У своєму вступному слові фон дер Ляєн заявила, що Європа готова допомогти Вірменії стати регіональним центром глобальних торговельних маршрутів, зокрема шляхом створення фізичної інфраструктури.

"Ми готові інвестувати у місцеве виробництво енергії та енергетичні зв'язки через Чорне море, а також готові під'єднати ваш стрімко зростаючий цифровий сектор до європейського цифрового ринку й перетворити розташування Вірменії в самому серці цього регіону на рушій зростання", — сказала вона.

За словами голови Європейської ради Антоніу Кошти, цей саміт "розміщує Вірменію в самому серці Європи — саме там, де їй і місце". Кошта запевнив, що шлях Вірменії до ЄС не є помилковим, а європейські партнери готові гарантувати незворотність миру та зміцнення демократії.

Президент Франції Емманюель Макрон був ще категоричнішим. "Будьмо відвертими: вісім років тому сюди ніхто б не приїхав. Вісім років тому ця країна за столом переговорів розглядалася як де-факто сателіт Росії", — сказав він. Щоправда, ЗМІ одразу нагадали про саміт Міжнародної організації Франкофонії, що відбувся в Єревані рівно вісім років тому, у 2018 році, на який приїхали представники понад 80 країн і керівники 38 держав, серед них і сам Макрон.

Відносини з Росією

Однак становище Вірменії сьогодні та вісім років тому справді суттєво відрізняється.

Єреван призупинив свою участь в Організації Договору про колективну безпеку. Причиною стало, зокрема, невтручання Москви в конфлікт між Вірменією та Азербайджаном, який призвів до двох воєн, а згодом — до відмови Єревана від претензій на Нагірний Карабах.

У серпні минулого року лідери двох країн підписали в Білому домі, у присутності президента Дональда Трампа, декларацію про мирні відносини, яку розглядають як крок до повноцінного мирного договору.

"Ця війна стала запізнілим доказом того, що Росія — небезпечно ненадійний партнер", — сказав агентству Associated Press Річард Гірагосян, директор Центру регіональних досліджень у Єревані.

Однак, на його думку, саме ЄС, а не США, заповнив вакуум, який залишила Росія.

"Взаємодія з ЄС значно більш зважена й продуктивна, ніж втручання США, просто тому, що в довгостроковій перспективі європейська взаємодія є менш провокаційною для Росії", — сказав він.

У 2025 році парламент Вірменії ухвалив закон, який офіційно заявляє про намір країни домагатися членства в ЄС. Проте Гірагосян вважає, що саміт був зосереджений на поглибленні вже існуючих відносин і не став реальним кроком на шляху до формального членства в ЄС. "Саміт має значно більше символічне значення як послання Росії", — зазначив він.

Вірменія зробила й інші символічні кроки, приєднавшись у 2023 році до Міжнародного кримінального суду, який видав ордер на арешт Володимира Путіна, що Москва засудила як "недружній крок".

Попри це, Вірменія й надалі залишається членом очолюваного Росією Євразійського економічного союзу — єдиного ринку, що забезпечує вільне переміщення товарів, капіталу та робочої сили, до якого також входять Білорусь, Казахстан і Киргизстан.

Представляючи офіційну передвиборчу програму своєї партії, Пашинян заявив, що "важко переоцінити важливість наших відносин із Росією" і пообіцяв, що "не допустить жодних спроб створити проблеми у вірмено‑російських відносинах".

Відповідь Москви

На зустрічі з Пашиняном 1 квітня Володимир Путін заявив, що Москва "абсолютно спокійно" ставиться до розвитку вірмено‑європейських зв'язків, але одночасна участь у митних союзах ЄС і ЄАЕС юридично та практично нездійсненна.

"Ми розуміємо, що будь‑яка країна шукає максимальні переваги від співпраці з третіми державами, але це має бути очевидно, має бути чесно, заздалегідь, що називається, на березі сказано. Перебування в митному союзі з Євросоюзом і з ЄАЕС неможливе. Це просто неможливо за визначенням", — заявив російський лідер.

Як зазначає у своєму аналітичному звіті Барселонський центр міжнародних відносин (CIDOB), Росія й надалі залишається ключовим торговельним партнером Вірменії: на неї припадає понад 40% зовнішньої торгівлі країни.

Москва контролює значну частину енергетики та інфраструктури Вірменії й постачає дешевий газ. "Ціни на газ у Європі перевищують 600 доларів за 1000 кубометрів, тоді як Росія постачає газ Вірменії за ціною 177,5 долара за 1000 кубометрів", — сказав Путін Пашиняну.

Серед гостей саміту був і президент України Володимир Зеленський.

"Це перший візит президента України до Вірменії за останні 24 роки. Важливо, що відновлюємо активний діалог між нашими країнами", - заявив після зустрічі Зеленський. І сказав, що сторони вперше обговорили безпекові та економічні питання.

Звісно, такий символічний крок одразу ж розлютив Москву.

"Вірменія може повторити долю України, якщо зробить неправильний вибір історичного шляху. Сусідня країна ризикує подати себе як страву на європейському столі", — заявив депутат російської Держдуми Олексій Толмачов ("Єдина Росія").

Окреме питання — доля російської військової бази в Гюмрі, яка, на думку російських політологів, може стати вразливою для "шантажу".

Підтримати Пашиняна?

На Заході багато ЗМІ трактують цей саміт як черговий доказ віддалення Єревана від Москви та його прагнення рухатися в бік Європи.

Політолог Рубен Меграбян в інтерв'ю французькій Radio France Internationale сказав, що "в глобальному сенсі Росія вже не може впливати на Вірменію, але може робити й робить безліч дрібних пакостей". Економічний тиск на Єреван може посилитися, і Вірменія має бути готовою не лише до можливого ембарго на вірменський експорт, а й до газового шантажу, вважає він.

Втім, Меграбян налаштований оптимістично: "Це все труднощі, які можна виправити, і ми очікуємо, що їх можна буде подолати у співпраці з європейськими партнерами, з якими ми вже зафіксували спільність цілей, інтересів і цінностей".

Інші політологи звертають увагу на час проведення саміту — за місяць до парламентських виборів у Вірменії — і на те, що приїзд такої кількості важливих іноземних гостей так чи інакше грає на руку прем'єр‑міністру Ніколу Пашиняну та надає, в очах частини спостерігачів, європейську легітимність уряду. Дехто з них вважає, що нинішнє керівництво Вірменії таких "подарунків" не заслуговує.

Про це, зокрема, пише Давід Григорян — науковий співробітник Школи державного управління ім. Кеннеді при Гарвардському університеті, який раніше понад 20 років працював у Міжнародному валютному фонді, — у статті для EUobserver. Він зазначає, що гібридна група швидкого реагування ЄС, розгорнута у Вірменії, не є незалежним спостережним органом, а її офіційний мандат полягає у консультуванні апарату прем'єр‑міністра Нікола Пашиняна.

Крім того, пакет заходів ЄС вартістю 12 млн євро щодо "боротьби з дезінформацією" напередодні виборів 7 червня спрямовує кошти через установи, що перебувають під прямим впливом уряду, вважає Григорян.

Самвел Карапетян — вірменсько‑російський бізнесмен і найбільший меценат Вірменської апостольської церкви, якого Давід Григорян називає однією з помітних фігур вірменської опозиції, — як і раніше перебуває під домашнім арештом за звинуваченнями, які у Вірменії широко характеризують як сфабриковані. При цьому багато хто в країні називає його прямим агентом впливу Москви у Вірменії.

На думку скептиків, Європа підтримує Єреван і готова вкладати гроші та ресурси в розвиток відносин із Вірменією головним чином тому, що Європі потрібен азербайджанський газ, а для його безперебійних поставок необхідна стабільність у регіоні.

Азербайджанські видання відзначають участь у саміті (хоч і по відеозв'язку) президента Азербайджану Ільхама Алієва та підкреслюють, що він раніше підтримував ідею проведення зустрічі у Вірменії під час обговорень із керівництвом ЄС.

Вірменія намагається зміцнювати зв'язки з ЄС, не розриваючи відносин із Росією, але прагнучи уникати надмірної залежності від Москви. Водночас і Євросоюз не поспішає відкривати двері Єревану, зазначається в доповіді CIDOB.

Брюссель готовий поглиблювати співпрацю — інвестувати, допомагати реформам, розвивати транспорт і обговорювати безвізовий режим. Але, як пишуть автори доповіді, повноцінне розширення зараз не є пріоритетом Євросоюзу, у якому після заявок України, Молдови та Грузії немає консенсусу щодо того, як і коли приймати нових членів.

Тому реалістичний сценарій на сьогодні — не членство, а поступова інтеграція Вірменії до ЄС.