Помер Євген Сивокінь, патріарх української анімації, автор мультиків про Енея і козаків

Помер Євген Сивокінь, класик української анімації, який брав участь у створенні багатьох фільмів, зокрема "Як козаки куліш варили" й інших мультиків з цієї серії. Йому було 88 років.

Про смерть художника-мультиплікатора повідомила Українська кіноакадемія.

Євген Якович, зазначили в академії, "стояв біля витоків сучасної української анімації та формував її мову протягом десятиліть".

Його доробок налічує понад 25 анімаційних фільмів, серед яких "Людина й слово", "Країна Лічилія", "Врятуй і збережи", "Пліткарки", "Ненаписаний лист", "Засипле сніг дороги", а також мультфільми із циклу про козаків.

У 2022 році Сивоконя відзначили нагородою "Золота Дзиґа" за внесок у розвиток українського кінематографа.

Художник також багато разів представляв країну на міжнародних конкурсах, зокрема в Баку, Загребі, Мадриді, Франції, Італії.

У 2006 році "Засипле сніг дороги" - мультфільм, де Сивокінь виступив і режисером, і художником - став першою кінематографічною роботою в історії України, що здобула нагороду як найкращий анімований фільм на фестивалі короткометражного кіно у Клермон-Феррані, Франція.

За сюжетом, головний герой, літній чоловік, згадує дитинство, юність, а перед ним пролітають образи батьків, товаришів та улюбленого собаки.

У 2021 році Центр Довженка включив "Засипле сніг дороги..." у список із 100 найкращих фільмів в історії українського кіно.

"Філософ-мультиплікатор"

Євген Сивокінь народився в 1937 році в сім'ї архітектора, вчився в Київському державному художньому інституті.

У одному зі своїх інтерв'ю, яке цитує "Суспільне Культура", художник розповідав, що він був одним із першим, із ким поділився своїм задумом про козаків режисер легендарної серії Володимир Дахно.

"Ми поверталися з роботи додому, і він сказав: "Знаєш, Женю, я давно виношую ідею зробити фільм про запорожців, про турків, про татар. Щоб вони були смішні. Ніхто ж не знає, якими вони були насправді. Які я захочу, такі й намалюю", - згадував Сивокінь.

У результаті Сивокінь взяв участь у створенні трьох мультфільмів із цієї серії - "Як козаки куліш варили" (1968), "Пригоди козака Енея" (1978) та "Як козаки у хокей грали" (1995).

Художник також виступив мультиплікатором у створенні "Пригод козака Енея" 1969 року.

Фестиваль актуальної анімації та медіамистецтва LINOLEUM на своїй сторінці вшанував пам'ять художника, назвавши його "класиком, патріархом української анімації".

"Сивокінь створював самобутні, інтелектуально насичені, добрі, часто пройняті світлим сумом фільми для дорослих і дітей. Він був у витоків вітчизняної анімаційної освіти, очоливши першу в Україні майстерню з режисури анімації, і присвятив викладанню довгі роки", - розповіли в музеї.

Там додали, що Сивокінь був причетним до розвитку студії "Київнаукфільм".

Художник вважав, що в української анімації є своє обличчя, яке, на перший погляд, "досить важко відрізнити від, скажімо, російської та радянської", тому що протягом тривалого часу її майстри "вчилися разом".

"Але відмінність є. Ми формувалися у зовсім інший час, а тому по-різному. Російська - на діснеївських мультиках. У них на екрані гуляли зайці та вовки, одягнені в кокошники і сарафани, - ніби-то російські персонажі, а насправді діснеївські. Українська анімація формувалися трохи пізніше, тому ми вже бачили дещо з західної анімації. Тому наша була більш жорстка та гротескова. Вона сполучила класичну діснеївську та європейську", - розповідав Сивокінь журналістам.

Мистецтвознавці розповідають, що як художник Сивокінь вмів працювати із будь-якими техніками, а його роботи відрізнялися проникливістю.

На виставці класика в 2025 році в Києві мистецтвознавиця Музею кіно та кураторка виставки Марина Скирда сказала виданню "Вечірній Київ", що Сивоконя "можна назвати філософом-мультиплікатором".