Конфлікт Федорова і Сирського. Що це було насправді

Вдень 16 липня "секрет Полішинеля" розкрився. Те, що було відомо достатньо давно – гострий конфлікт між Михайлом Федоровим і Олександром Сирським – стало публічним. Це підтвердив як і сам ексміністр оборони, так і президент Володимир Зеленський, який мав би стати "арбітром" між ними.

На брифінгу вже після відставки Федоров доволі жорстко розкритикував Сирського і визнав, що виступав за його звільнення. Президент тоді на його ініціативу не пристав, але головком, вочевидь, затаїв образу на молодого опонента.

"Сирський не готовий дивитися в очі й говорити про проблеми. Він готовий плести інтриги, думати, що хтось замовив якусь кампанію. Замість того щоб придумати, як перемогти Росію, він придумав, як розколоти країну", – заявив Михайло Федоров.

На жорсткі слова про "розкол країни" Олександр Сирський відповів через кілька годин заявою у своєму телеграм-каналі.

В ній "вдячність Михайлу Федорову за роботу" з його боку виглядала настільки нещиро, як похвала від вовка теляті за "розуміння принципів роботи харчового ланцюга".

А іронічна фраза про "візії" – одне з улюблених слів молодого реформатора – які б неможливі були б у Києві, якби Сирський в 2022 році його не звільнив, виглядала вже геть образливо.

Однак, повторюсь, інформація про напружені стосунки між Сирським і Федоровим не була секретом для людей, які слідкують за українською політикою.

Ба більше, це протистояння з кожним місяцем ставало все гострішим.

Що було першоосновою конфлікту – гроші, вплив, банальна заздрість, успіх в медіа? Все разом і нічого окремо.

Звичайно, хтось скаже, що гроші вирішують все. І в Україні з колосальним оборонним бюджетом це тим більше є непереборним фактом.

Команда Федорова, прийшовши до влади, почала переправляти потоки, які рівними струмочками плили в "правильні кишені" не лише минулі 4 роки, а в деяких випадках – минулі 20 років.

Ініційовані ним "сліпі" тендери, а не замовлення дронів "по назві" – це значить, що хтось не отримує очікувані десятки мільйонів доларів. Це ж саме стосується закупівель артснарядів, пікапів і іншої техніки та озброєння.

"Візії", які так не сподобались Сирському, це основа стратегічного підходу Федорова до вирішення будь-яких завдань. Він любить цифри і їхній аналіз, а не слова про "звитягу", "потужність" і "важливість піхотинця в окопі".

Ексміністр власне і заявив достатньо прямо, що армія за нинішнього керівництва не переходить до стратегічного рівня, а воює на тактичному. Щоб це не значило.

Між міністром і головкомом була навіть і звичайна людська заздрість.

Сирському не подобалось, що ЗМІ "люблять Федорова" і цьогорічні успіхи на полі бою прив'язують лише до його імені. Треба сказати, що в Міноборони дійсно любили перебирати на себе навіть ті вдалі рішення, які генерував генштаб.

Доходило до смішного, командири окремих військових підрозділів навіть підпадали під "репресії" від генштабу ЗСУ за те, що дозволили собі в публічній комунікації похвалити ініціативи Михайла Федорова.

Вже після звільнення молодого міністра деякі воєначальники заявили мені не під запис, що відчувають "біль і розчарування" від цього рішення.

Публічно стати на захист Федорова погодилися лише декілька.

Так, командувач Об'єднаних сил ЗСУ, генерал Михайло Драпатий написав у своєму фейсбуці:

"З приходом нової команди (Михайла Федорова. - Ред.) до міністерства оборони з'явилася реальна спроба змінити правила, за якими роками жила військова система…Я вдячний команді міністерства оборони за те, що вона взялася за цю роботу і не побоялася торкнутися речей, які система звикла обходити мовчанням".

Герой України, командир 475-го штурмового полку CODE 9.2 Олександр Настенко заявив ВВС, що лише Федоров на посаді міністра особисто спілкувався з командирами підрозділів, щоб визначити їхні першочергові потреби, зокрема в питанні грошового забезпечення бійців.

"Вперше в історії міністр оборони вів прямий діалог з командирами бригад…Те, що зараз на злеті збили, то це, на мою думку, втрачений шанс", – вважає командир.

За його словами, тендерні закупівлі, які ввела команда Федорова, значно покращили постачання підрозділів, бо "конкурентне середовище завжди веде до прогресу, а закрите середовище – до регресу".

Ще декілька командирів на рівні полків та бригад сказали ВВС не під запис, що лише за часів Федорова практикувався "людяний підхід" до бійців і почалося головне – формування "стратегічного бачення подальшого ходу війни".

Дві настільки різні особистості як Михайло Федоров і Олександр Сирський не могли не вступити в протистояння.

Президент Володимир Зеленський, який би мав виступити справедливим арбітром в цій ситуації, як він сам заявив, не прагнув до цієї ролі. Але зробив свій вибір, підтримавши одну зі сторін.

Не дивно, що його обранцем – принаймні поки що – став головком Сирський. Декілька джерел з оточення президента кажуть, що Зеленському імпонує стиль, яким очільник української армії доносить інформацію про війну до Верховного головнокомандувача. І головне – не сперечається з ним.

На останок хочеться додати одну відому фразу Леоніда Кучми: "це ж було вже!". І нагадати, що в лютому 2021 року в Україні вже був гострий конфлікт між міністром оборони і головнокомандувачем ЗСУ. Тоді посварилися Андрій Таран і Руслан Хомчак. Причини все ті ж – гроші, вплив і повноваження.

Тоді Зеленський діяв за іншою схемою: спочатку звільнив головкома Хомчака (в липні 2021), а через три місяці у відставку пішов і міністр оборони.

То ж не виключено, що після відходу Федорова, така ж сама доля через певний час може очікувати і Сирського. Принаймні джерела ВВС в українській владі цього не виключають.