Як завершиться війна Росії проти України: 5 сценаріїв від найбільшого банку США

Ще рік тому аналітики найбільшого в США JPMorgan Chase вважали найімовірнішим фіналом війни в Україні "грузинський сценарій" - без формальної поразки, але з рухом України в сіру зону між Росією та Заходом. Тепер акценти змінилися. Банк робить ставку на "фінську модель": Україна втрачає частину територій, але зберігає суверенітет, армію і західний вектор розвитку.

У своєму аналізі JPMorgan Chase розглядає п'ять можливих варіантів розвитку подій.

На одному полюсі - "Південна Корея": членство в НАТО, американські гарантії безпеки та присутність іноземного військового контингенту на території України.

Ймовірність такого сценарію банк оцінює лише у 5%. На думку аналітиків, Заходу поки що бракує політичної волі для такого рішення.

Трохи вищі шанси має "ізраїльська" модель - 10%. Йдеться про Україну без іноземних військ, але з потужною американською підтримкою та ставкою на власну оборонну спроможність.

На протилежному полюсі - "Білорусь": фактична капітуляція та перетворення країни на васала Москви. Ймовірність такого розвитку подій аналітики оцінюють у 5%.

"Грузинський сценарій" - зависання у сірій зоні та поступове згасання євроінтеграційних амбіцій - тепер, на думку JPMorgan, виглядає менш імовірним. Причина в тому, що Європа за останній рік виявилася значно стійкішою та більш залученою, ніж прогнозувалося раніше. Втім, цей сценарій не зник повністю - йому все ще відводять близько 30%.

Але найімовірнішим, з часткою у 50%, аналітики JPMorgan називає "фінський варіант".

Гірка, але життєздатна формула

У JPMorgan нагадують: Фінляндія після Другої світової війни втратила близько 10% території, виплачувала репарації СРСР і десятиліттями балансувала між радянським тиском і західними прагненнями — без членства в альянсах, але зі своєю армією, ринковою економікою і демократичними інституціями.

У 2023 році вона нарешті вступила до НАТО.

Саме цей маршрут - довгий, непростий, але такий, що зрештою привів до мети, - аналітики JPMorgan тепер вважають найреалістичнішим для України.

Що це означає на практиці?

Україна поступається частиною території - близько 20% залишається під російським контролем. Приймає формальний нейтралітет без членства в НАТО. Путін отримує зовнішні "докази перемоги". Україна зберігає суверенітет і західний вектор.

Паралелі з Фінляндією банк проводить за трьома напрямами.

В економічному: Гельсінкі перетворив вимушені обмеження на можливість — воєнні репарації підштовхнули до швидкої індустріалізації.

В України немає тягаря репарацій, натомість є потужний аграрний сектор, зростаюча технологічна галузь і оборонна промисловість, загартована війною.

У політичному: Фінляндія зберегла демократію, вміло балансуючи, щоб не дратувати Москву. Україна входить у післявоєнний період із набагато більш згуртованою національною ідентичністю і міцними західними зв'язками.

У військовому: Гельсінкі підтримував боєздатну армію, не провокуючи ескалацію. Україна пройде той самий шлях - мабуть, із більшою західною підтримкою, але під схожими стратегічними обмеженнями.

Аналогія недосконала, визнає JPMorgan.

"Фінляндизація" часто сприймається як несправедлива поступка російській агресії. Але війна рідко завершується ідеально справедливими результатами", - йдеться в аналізі.

Аналітики нагадують: Фінляндія втратила менше територій, не була настільки ключовою для імперських амбіцій Росії та відновлювалася з неушкодженими інституціями й інфраструктурою.

Масштаб України, її символічне значення для Кремля і ступінь руйнувань - незрівнянно більші.

Але головне питання, підкреслюють автори, не в тому, наскільки такий фінал є "справедливим", а в тому, чи зможе він бути достатньо стійким.

Найнебезпечніший ризик - втома Америки

Втім у JPMorgan попереджають: навіть "фінський сценарій" не гарантує стабільності. Банк називає кілька ризиків, кожен з яких здатен змінити ситуацію.

Головний з них - потенційна втома США від війни.

Якщо Вашингтон почне втрачати інтерес до конфлікту або спробує домовлятися з Москвою напряму, нинішня система підтримки України може швидко посипатися.

Аналітики звертають увагу одразу на кілька тривожних сигналів:

У звіті зазначено: війна на Близькому Сході вже вдарила по запасах ракет Patriot і високоточних боєприпасів США. А виробництво такої зброї потребує не тижнів, а років.

"Серія перемог Росії завершилася"

Поки фінансові аналітики JPMorgan моделюють сценарії завершення війни, CNN звертає увагу на іншу площину - фронт, де динаміка останніх місяців не на користь Росії.

За даними Інституту вивчення війни (ISW), у квітні 2026 року Україна вперше з серпня 2024-го звільнила більше територій, ніж Росія змогла захопити.

Українське командування також заявляє про високі втрати противника. Міністр оборони Михайло Федоров називає березень і квітень "рекордними" і стверджує, що щомісяця знищується близько 35 тисяч російських військових. Західні оцінки, засновані на розвідувальних даних, дають схожий порядок — 30–35 тисяч втрат на місяць.

Офіцер українського підрозділу безпілотників Кирило Бондаренко в коментарі CNN описує зміни на полі бою так: "Ми відчуваємо, як змінюються настрої російських військ. Вони виснажені".

Ключову роль у цих зрушеннях відіграє тактика ударів не лише по лінії фронту, а й по тилу - системне руйнування логістики, складів, штабів, ППО та маршрутів постачання.

Водночас CNN не малює переможних сценаріїв.

Україна, підкреслюють автори, не перемагає. З потеплінням і розпусканням листя погіршуються умови для дронів, а російські диверсійні групи отримують більше можливостей для дій.

Окремо зазначається, що 2025 рік став найсмертоноснішим для цивільних в Україні з 2022-го - понад 2500 загиблих.

І все ж загальний баланс зміщується: Росія дедалі менше виглядає стороною, здатною виграти війну суто військовим шляхом.

Це, за оцінкою журналістів, є важливим психологічним зрушенням - адже тривалий час стратегія Кремля будувалася на переконанні, що перемога Росії є лише питанням часу.

На цьому тлі показовою стала й заява держсекретаря США Марко Рубіо.

В інтерв'ю телеканалу Fox News він заявив: "Збройні сили України нині є найсильнішими та найпотужнішими в усій Європі".

І йдеться, за його словами, не лише про західну допомогу, а й про унікальний бойовий досвід, який українська армія отримала за роки війни.

Коли ескалація - ознака слабкості

На цьому тлі німецька Die Zeit публікує колонку Ханни Нотте з Центру стратегічних і міжнародних досліджень.

У Німеччині знову набирають сили попередження про можливий російський удар по країнах НАТО, вказує експертка.

Головна теза її матеріалу звучить майже парадоксально: ризик розширення війни на Європу зростає не тому, що Росія відчуває силу, а тому, що в Кремля закінчуються варіанти.

Авторка пише, що Росія фактично загрузла в Україні. Після минулорічних просувань фронт майже зупинився. Українські дрони створили щільну "стіну", яка робить масштабні наступи надзвичайно складними. Російська армія дедалі частіше змушена діяти малими групами, а не великими проривами.

Саме тому, вважає Нотте, Москва може спробувати перенести тиск на Європу.

Логіка така: якщо європейці почнуть більше боятися за власну безпеку, підтримка України може ослабнути.

Тобто потенційна ескалація розглядається не як ознака впевненості Кремля, а радше як спроба вирватися зі стратегічного глухого кута, резюмує експертка.

Що далі

Держсекретар США Марко Рубіо хоч і назвав ЗСУ найсильнішою армією у Європі, але каже, що переговорна мирна динаміка останніми місяцями сповільнилася - і Україна, і Росія вважають, що мають підстави для оптимізму.

В інтерв'ю телеканалу Fox News він заявив: "Ми сподіваємося, що невдовзі - чи то через заяву Володимира Путіна, чи з інших причин - настане момент, коли обидві сторони повернуться за стіл переговорів".