Як Путін мріяв про велику Росію, але сам її зруйнував - аналіз WSJ

У свіжому матеріалі The Wall Street Journal пролунало запитання, яке ще кілька років тому здавалося майже немислимим: чи може Володимир Путін увійти в історію як людина, що знищила Росію?

Видання аналізує, як політичні перемоги російського лідера поступово обернулися низкою помилок, виснаженням ресурсів і втратою впливу.

Час тріумфів

Ще зовсім недавно, нагадує газета, Путін здавався практично непереможним. Понад десять років він перегравав західних лідерів, які часто діяли нерішуче й наївно.

Серед головних "тріумфів" WSJ називає вторгнення до Грузії у 2008 році, анексію Криму і частини Донбас у 2014-му. А також повернення Росії на Близький Схід після того, як тодішній президент США Барак Обама відмовився від власних "червоних ліній" в Сирії.

На образ "відновлювача російської могутності" працювали й підтримка президента Білорусі Олександра Лукашенка, й посилення російського впливу у колишніх французьких колоніях в Африці.

Помилка, що змінила все

Та головний прорахунок Путіна полягав, на думку видання, у недооцінці України.

У Кремлі вважали, що це "фейкова держава", позбавлена сильної національної ідентичності та внутрішньої єдності.

Реальність виявилася зовсім іншою. Мільйони українців продемонстрували готовність боротися й помирати за свою країну - ту саму, яку в Москві роками називали штучним утворенням.

Президент Володимир Зеленський, як пише WSJ, зміг втримати країну та заручитися масштабною підтримкою Заходу.

Тому сьогодні, як вказує видання, навіть якщо Росії вдасться повернути собі імпульс на фронті, така перемога буде пірровою.

Війна затягнулася, виснажує ресурси та підточує самі основи російської державної сили.

Значно реалістичнішим сценарієм є, на думку WSJ, довге й виснажливе протистояння, здатне похитнути як владу Путіна, так і майбутнє самої Росії.

Згасання впливу

Паралельно слабшають і позиції Москви в Європі, пише WSJ.

Після поразки угорського прем'єра Віктор Орбан, якого вважали одним з найближчих європейських союзників Кремля, Росія втратила важливого партнера.

Ба більше - Будапешт тепер може активніше співпрацювати із західними слідчими, які розслідують потоки російських "тіньових" грошей у європейській політиці та бізнесі.

І хоча європейці, роз'єднані й дезорієнтовані розколом із США, вони все ж знайшли кошти, щоб підтримати Україну у війні, і, ймовірно, зможуть продовжувати підтримувати її надалі.

За оцінкою WSJ, "пробуксовує" й російський вплив на пострадянському просторі.

Вірменія та Азербайджан дедалі активніше зближуються із Заходом, тоді як держави Центральної Азії посилюють економічні зв'язки з Китаєм.

Нові газопроводи та транспортні маршрути до Європи дедалі частіше оминають Росію, а вплив Туреччини та Європейського Союзу у регіоні лише зростає.

На інших континентах ситуація для Кремля теж складається невдало.

Амбіції Путіна на Близькому Сході фактично зайшли в глухий кут: його давній союзник Башар Асад втратив владу, а вплив Москви у конфліктах між США та Іраном виявився мінімальним.

Військові невдачі в Малі підірвали престиж Росії, погіршивши відносини з африканськими урядами, які очікували більшої допомоги від Москви.

Демографічна пастка

Окрім військових і дипломатичних втрат, війна проти України загострила й демографічну кризу всередині самої Росії.

Сотні тисяч чоловіків призовного віку загинули, ще сотні тисяч - серед них чимало освіченої та активної молоді - залишили країну, рятуючись від мобілізації.

Водночас слов'янське населення скорочується, тоді як мусульманські меншини в Росії зростають, посилюючи внутрішні дисбаланси та напругу, зазначає WSJ.

Тінь можливого розпаду

Тому нинішня криза - не лише особистий провал Володимира Путіна, а й потенційна загроза для Російської Федерації, настільки ж серйозна, як і розпад Радянського Союзу, вважає WSJ.

І цьому, на думку видання, сприяють такі фактори: російська економіка залишається однією з найслабших серед великих держав.

На західних кордонах - ворожа й відчужена Європа.

На східних - амбітний і прагматичний Китай.

Тим часом національні республіки всередині країни все більше демонструють невдоволення.

"Якщо ідея російського національного відродження, яку просував Путін, остаточно покаже свою неспроможність, наступникам буде важко утримати те, що лишилося від імперії", - пише видання.

На цьому тлі все частіше говорять про те, що Путін посилив заходи безпеки та проводить більше часу в підземних бункерах.

Втім, автор статті не поспішає скидати з рахунків російського лідера. Історія, на його думку, не раз демонструвала, що Путін може діяти різко, ризиковано й непередбачувано.

Але якщо він не знайде виходу з нинішнього глухого кута, то може увійти в історію як лідер, за якого Росія остаточно втратила статус великої держави, резюмує Wall Street Journal.