Війна та "Енеїда". Чому в театрах бум навколо поеми Котляревського

"Еней був парубок моторний і хлопець, хоч куди козак", - цитата, з якої починається "Енеїда" Івана Котляревського, здається, це все, що більшість з нас пам'ятає зі шкільної програми про цю поему. Тим дивнішим видається те, що українські театри по всій країні за останні воєнні роки поставили щонайменше 15 вистав за цим твором письменника.

Театральні критики кажуть про "Енеїдобум" на сценах. Причому це не класичні вистави за бурлескним текстом Котляревського про троянців, за якими приховані образи українських козаків.

Усі вистави - це осучаснені спектаклі, тісно пов'язані з війною України за виживання.

В одному з театрів ролі виконують непрофесійні актори - ветерани війни, вони всі Енеї, і розповідають про свої травми, в іншому – на сцені серед декорацій - уламок збитого Росією над Донбасом "Боїнга". В іще одному спектаклі троянці - це ті, хто вимушено залишив батьківщину, тікаючи від війни.

Ніхто у театрах не домовлявся створювати "бум", це не флеш-моб, переконують режисери. Тренд виник спонтанно, як реакція на війну, і у кожному театрі це виглядало по-іншому.

"Волосся стає дибки, коли читаєш розділи "Енеїди" про війну – наскільки це про нас. Тому й беруться за це режисери. Бо це про націю, яка виживає, перемагає, наперекір обставинам", - так пояснював цей феномен режисер театру Марії Заньковецької Максим Голенко під час круглого столу в Укрінформі.

"Енциклопедія українського народознавства"

Іван Котляревський написав поему невдовзі після того, як Російська імперія за наказом Катерини II у 1775 році остаточно зруйнувала Запорозьку Січ. Взявши за основу "Енеїду" Вергілія, він використав метод "травестії" або "перевдягання" - на основі сюжету римського поета він створив свій сюжет і своїх героїв.

Римлян він перетворив на українських козаків. У Вергілія падіння Трої - це трагедія. У Котляревського - алегорія на ліквідацію Запорозької Січі. Троянці-козаки у його поемі шукають нову землю, продовжують боротися за свою ідентичність.

Довгий час, надто у радянський період, "Енеїда" сприймалася лише лише весела жартівлива поема "про шаровари і горілку", а головний герой Еней - як гульвіса й розбишака. Але, кажуть мистецтвознавці, за цим ховається значно глибший зміст - історія про збереження нації.

"У ті роки було модно переробляти Вергілія, античні тексти інших авторі. І мені здається, Котляревський, скориставшись Вергілієвою "Енеїдою", добре "прикрився" і вступив у діалог з українцями. Тепер кожен прочитує його поему по-іншому", - каже докторка мистецтвознавства Ганна Веселовська.

Вона розповідає, що попри те, що "Енеїду" Котляревський написав у 1798 році, до 1910 року цензура забороняла ставити п'єсу в театрах.

Відповідь на запитання - чому - криється у дослідженнях нащадків Котляревського.

Ця поема вважається першим друкованим твором, написаним новою українською літературною мовою, що базувалася на живій, розмовній народній мові. Це, кажуть дослідники, поклало початок українській художній літературі.

А сама "Енеїда" переповідає десятки і сотні національних, побутових та інших особливостей життя народу. Через це поему називають "енциклопедією українського народознавства": Котляревський розповідає про сотні страв, напоїв, ігор, танців, пісень, музичних інструментів, десятки обрядів і казок.

І такий твір з'явився понад 220 тому у російському Санкт-Петербурзі, у часи, коли Запорозької Січі вже не існувало.

"Енеїда" та ветерани

Проте поема стала для театрів не лише джерелом народознавства. Вона дала їм ґрунт для нового прочитання Котляревського.

"Це була трансформація, відгук на те, що відбувається в Україні. (...) Це про націю, яка виживає, перемагає, всупереч обставинам. Переможна історія", - каже режисер Максим Голенко.

В "Енеїді" Київського театру ветеранів ролі троянців у спектаклі, прем'єра якого відбулася на початку 2026 року, грають військові і ветерани з важкими пораненнями та ампутаціями. Класичний текст Котляревського вони поєднують з власними розповідями про себе, про війну, полон, втрату побратимів, теперішнє життя.

"Ми вирішили, що всі чоловіки будуть Енеями. Ми хотіли з їхньою допомогою розповісти, як гідно можна прожити своє життя. До того, як вони почали говорити на сцені, минуло багато часу. Це вже не лише театр, це життя", - ділиться режисер Ахтем Сеітаблаєв.

У Рівненському обласному академічному музично-драматичному театрі автори переміщують акценти саме на ту частину поеми, де після веселощів і розваг троянці воюють, проводячи аналогії з тим, як після мирного життя тисячі українців пішли на війну. А перемога Енея над царем племені рутулів Турном символізує перемогу України.

Трагізму цій виставі додає те, що виконавець ролі Енея Володимир Федінчук загинув на війні у січні 2024 року.

Символи війни

"Наша "Енеїда" з'явилася, коли почалася війна. Що нас надихнуло? Ми були на Інститутській у 2013-2014 роках під час розстрілів (Мова про трагічні події під час Євромайдану. - Ред.). І вже пізніше, читаючи розділи "Енеїди" про війну, я не вірив своїм очам – це було слово в слово те, що вже пережили українці під час Революції гідності", - ділиться генеральний директор і режисер Івано-Франківського обласного муздрамтеатру Ростислав Держипільський. Вистава цього театру з'явилася однією з перших, наприкінці 2014 року.

Її творці зосередилися саме на тій частині поеми, де починається війна. А у 2021 році вони поставили свою виставу на горі Піп Іван.

У виставі Черкаського драмтеатру Шевченка актори читають текст Котляревського майже без скорочень. Але головним символом на сцені є великі бетонні оборонні блоки.

Центральним елементом вистави "Енеїда ХХІ" в Одеському музично-драматичному театрі є уламок збитого Boeing MH17 на сцені. Сюжет розгортається навколо поневірянь переселенців з Донбасу - "нових троянців", які шукають кращого життя далеко від своєї батьківщини.

У Харківському національному академічному театрі опери та балету в опері "Енеїда" героями також є українці, чиє життя і дім зруйнувала війна, і вони змушені тікати з дому. Елементом вистави є рюкзаки героїв – "хатинки", які вони носять за плечима і які символізують пам'ять про втрачений дім.

Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка створив виставу "Троянство", у якій показані сучасні події – напередодні повномасштабного вторгнення Росії, творча телегрупа обговорює нову патріотичну адаптацію "Енеїди", без Енея, з героями – "рядовими троянцями". В цих умовах настає 24 лютого 2022 року. У виставі також деякі ролі виконують непрофесійні актори - ветерани війни.

У Києві ще два театри ставлять "Енеїду" - Київський театр українського фольклору "Берегиня" та академічний ляльковий театр. Їхні прем'єри відбулися вже після початку широкомасштабної війни.

"Енеїду" показують і в обстрілюваному Херсоні, возять цей спектакль в Одесу та Миколаїв, і з'явилася вона в Херсонському театрі ще до 2014 року.

"Саме після цієї вистави нас у касах вже не питали: "На каком языке спектакль?". Це був кінець 2012 року, і тоді це був поворотний момент", - наголошує керівник Херсонського обласного драмтеатру Олександр Книга.

Режисери, театральні критики, актори, що зібралися з нагоди закінчення театрального сезону і задля обговорення "Енеїдобуму", багато говорили про те, що Котляревський своєю поемою дав так багато прихованих сенсів, співзвучних усім українцям, що кожен театр в Україні міг би мати свою "Енеїду".

"Котляревський наскільки закодував "Енеїду", що тут зрозуміють тільки свої, а чужих нам не треба", - сказав режисер Рівненського драмтеатру Іван Данілін.