На віддаленому острові ці GPS-хакери готуються до невидимої війни

Енергомережі, передача даних, біржі: наскільки легко вивести з ладу наш сучасний світ, атакувавши системи, які синхронізують час і простір? Знайомтеся з тими, хто перевіряє це на практиці.

Гаральд Хауглін - високий чоловік із сивуватою бородою, окулярами в тонкій металевій оправі та пустотливою усмішкою. Коли я зустрів його у вересні 2024 року, на кишені його жилета була нашивка із зображенням білого кролика, що біжить із годинником.

Хауглін - головний інженер з метрології часу та частоти Норвезької метрологічної служби. Також він належить до "Ботаніків Північного сяйва" (Nerds of the Northern Lights) – так називають себе учасники Jammertest 2024.

Щороку норвезька влада проводить Jammertest – фестиваль хакінгу просто неба на віддаленому острові за 300 км на північ від Полярного кола.

Його мета проста, але водночас приголомшлива: використовувати супутникові сигнали, щоб "зламати" сам час і перевірити, чи витримають цей вплив приймачі в різних пристроях – від годинників до дронів.

У центрі експерименту перебуває технологія, на якій працює значна частина сучасного цифрового світу: глобальні навігаційні супутникові системи (GNSS).

Ми зазвичай сприймаємо супутникові мережі на кшталт GPS як інструмент навігації. Але вони виконують іще одну не менш важливу функцію: передають надточний час.

Енергосистеми, телекомунікаційні мережі, фондові ринки, транспортні служби та багато інших сфер залежать від синхронізації, яку забезпечують GNSS.

Однак критична важливість GNSS для інфраструктури водночас є і її ахіллесовою п'ятою. Супутникові сигнали дуже слабкі, тому їх можна заглушити або перехопити потужнішими шкідливими сигналами.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну кількість таких випадків різко зросла.

Найпомітніше наслідки відчуває авіація. Так, у травні цього року літак Королівських військово-повітряних сил Великої Британії зазнав GPS-глушіння поблизу російського кордону, а у вересні 2025 року Шведське транспортне агентство повідомило, що подібні перешкоди стали щоденним явищем.

Уряд Норвегії нині входить до числа тих, хто готується до світу, в якому GNSS може перетворитися на стратегічну вразливість.

Тож чи можна підготуватися до атаки на саме наше відчуття часу й місця?

Щоб знайти відповідь на це запитання, щороку десятки інженерів, фізиків і чиновників вирушають за Полярне коло.

Jammertest: Найбільша відкрита перевірка стійкості до глушіння супутників

Місце проведення Jammertest - село Блейк на острові Андоя. Це невеликий і віддалений острів, який часто використовують для дослідження полярного сяйва.

Мальовнича локація нагадує літній табір для інженерів: частина її привабливості - захопливі арктичні краєвиди та щоденний шведський стіл із вафлями. Втім, мета заходу напрочуд серйозна.

На час мого візиту Jammertest проводили офіційно лише третій рік, однак сама ідея випробовувати комерційні GNSS-приймачі, перевіряючи їхню реакцію на потужні, хоч і штучно створені перешкоди, зовсім не нова.

Протягом багатьох років подібні випробування проводить армія США на ракетному полігоні Вайт-Сендс у штаті Нью-Мексико.

Там перевіряють, як приймачі реагують на маніпуляції із сигналами GNSS. Однак такі тести суворо контролюють, зокрема й щодо того, які дані можна оприлюднювати після їх завершення.

Норвежці обрали інший підхід. Вони створили Jammertest за зразком популярних у технологічній індустрії "білих" хакатонів, під час яких фахівці з кібербезпеки шукають слабкі місця в системах захисту, щоб зробити програмне забезпечення надійнішим.

Ключова відмінність полягає у відкритості.

Випробування проводять публічно, на очах усіх, хто відвідує Андою. А в останній вечір заходу учасники діляться результатами своїх тестів з представниками державних установ та комерційних компаній, які беруть участь у події.

Протягом кількох днів, які я провів на Jammertest, я сидів поруч із Хаугліном у громадському центрі, стилізованому під дерев'яну мисливську хатину, і намагався не розлити каву на дорогу електроніку, поки він та його колеги імітували різні атаки.

Їхнє завдання полягало в тому, щоб передавати приймачам у найрізноманітніших системах, від літаків і автомобілів до промислового обладнання, хибну інформацію: про те, де вони перебувають, а часто й який зараз час.

Уявіть це так.

Якщо ви читаєте цю статтю в Києві у вересні 2026 року, маніпуляція сигналами GNSS може повідомити вам неправдиві дані, ніби ви перебуваєте в Лімі, столиці Перу, а на календарі не вересень 2026-го, а вересень 2017 року.

Ризики тривалого та повільного "глушіння"

Існують два основні типи втручання в роботу GNSS.

Перший – це глушіння (jamming), коли сигнали пригнічуються настільки, що система перестає працювати. Другий – спуфінг (spoofing), тобто підміна сигналу, коли GNSS-приймачу нав'язують хибні дані про місцеперебування та час.

Найнебезпечніші атаки на GNSS можна умовно поділити на два види.

Перший великий ризик – тривале глушіння: повне й безперервне відключення GNSS на достатньо довгий час, щоб вичерпалися резервні джерела синхронізації. Це може спричинити ланцюгову реакцію проблем, адже цифрова синхронізація, яка пов'язує сучасний світ в єдину систему, почне руйнуватися.

Тривалість роботи енергомережі чи будь-якої іншої цифрової системи без доступу до GNSS значною мірою залежить від того, скільки коштів уряди або компанії готові вкласти в альтернативну інфраструктуру. Зазвичай ідеться про наземні високоточні годинники та волоконно-оптичні мережі, які передають сигнали часу з максимальною точністю.

Другий сценарій, ще небезпечніший, – це складна і непомітна атака зі спуфінгом, яку вчасно не виявляють і не зупиняють. У такому разі резервні системи взагалі не встигають увімкнутися. Фактично це прихована атака через маніпуляцію часом, здатна одночасно порушити роботу великої кількості цифрових систем.

Обидва типи атак націлені на GPS-час і потребують дуже високого рівня технічної підготовки. За своєю складністю вони нагадують масштабні кібератаки.

Саме такі сценарії на острові випробовують Хауглін, Норвезька метрологічна служба та компанії, які надають послуги точного часу для промисловості.

За словами кількох співрозмовників, головна мета цих тестів – зрозуміти, як великі цифрові системи поводитимуться в перші години та дні після подібної атаки. Наприклад, визначити, скільки часу енергомережі або мобільні оператори зможуть працювати до того, як ситуація почне ставати критичною.

Як відшарувати простір і час

У перший день Jammertest 2024 після обіду відбулися два випробувальні польоти: норвезького рятувального гелікоптера та невеликого літака, яким керував пілот з Eurocontrol, європейської організації з безпеки авіації.

Я спостерігав, як маніпуляції із сигналами GNSS передавали хибні дані бортовим приймачам обох повітряних суден, створюючи траєкторії польоту, які не відповідали їхньому реальному маршруту.

На екрані системи відстеження місцеперебування гелікоптера виглядало так, ніби він хаотично рухався безліччю накладених одна на одну петель і завихрень, наче тривожний малюнок, нашвидкуруч намальований на аркуші паперу. Насправді такі маневри гелікоптер не міг би виконати в реальному житті.

Пізніше трекер показав, що тестовий літак Eurocontrol виписував у небі дивні траєкторії, схожі на скріпки для паперу, з різкими й запаморочливими поворотами. Насправді ж літак спокійно описував широкі плавні кола над містечком.

Наступного ранку я спостерігав, як Хауглін перейшов до складнішого сценарію втручання. Протягом 40 хвилин він та його колеги поступово збільшували потужність обладнання для спуфінгу, посилюючи фальшивий сигнал. Це було схоже на електромагнітний аналог повільного захоплення системи, коли її поступово перевантажують ще до того, як вона усвідомить, що щось пішло не так.

У міру того як сигнал із цієї "хитрої" антени ставав дедалі сильнішим, на моніторі, закріпленому на стіні над нами, відображалася карта місцевості в Google Maps.

І поступово позначка, яка показувала наше місцеперебування, почала зміщуватися, ніби ми віддалялися від берега й виходили в Норвезьке море.

Як це виглядає, коли "ламається" час?

Вплив на годинники було складніше помітити без спеціалізованого обладнання. Щоб відстежити "дрейф" часу, спричинений перешкодами, тобто те, як синхронізований через GNSS годинник можна змусити поступово відхилятися від реального часу, необхідно було порівнювати GPS-час з еталонним часом, який не зазнавав жодного втручання.

Цей еталонний час передавався через волоконно-оптичні кабелі, прокладені до GNSS-приймача по інший бік гори, де сигнал був захищений від перешкод.

Я спостерігав через плече Хаугліна, коли він показував мені графік, на якому відображалося відхилення "підробленого" годинника від еталонного часу.

Різницю вимірювали в наносекундах, і графік наочно демонстрував, як спуфінг поступово збивав годинник із правильного часу.

Як сказав Хауглін, проблема полягає в тому, що ми схильні сприймати час як належне – і нам точно не подобається думати про нього як про зброю.

Чи можна зупинити хакерство?

Постійно з'являються нові способи замінити GNSS або підсилити його захист.

Пам'ятаєте білого кролика на жилеті Хаугліна?

Він символізує не лише персонажа з "Аліси" Керрола, а й White Rabbit – систему надточної синхронізації часу, яку створили в ЦЕРНі у Швейцарії. Вона забезпечує точність до менш ніж однієї наносекунди.

Такі системи замість супутників використовують волоконно-оптичні мережі та атомні еталонні годинники. Через це зловмисникам значно важче втрутитися в їхню роботу.

Проте майже всі експерти, з якими я спілкувався, сходяться на думці: жодна технологія поки що не здатна самостійно забезпечити весь набір функцій, які сьогодні виконує GNSS.

"Чарівного рішення не існує, тому потрібне поєднання різних систем", – каже Дейна Говард, співзасновник Фонду стійкої синхронізації часу та навігації (Resilient Timing and Navigation Foundation), який із 2013 року виступає за посилення захисту GPS.

У 2024 році Говард попереджав, що спуфінг лише поширюватиметься, адже "це дешево і просто". Одну з найбільших загроз, на його думку, можуть створити самі супутникові навігаційні системи.

У червні 2026 року ці побоювання підтвердилися. Група експертів заявила, що російські супутники випромінювали сигнали перешкод з орбіти та на короткий час порушували роботу GPS у різних частинах Європи.

Раніше втручання в роботу GNSS здебільшого зачіпало окремі регіони або прикордонні райони, адже наземні радіосигнали мають обмежену дальність. Тепер же перешкоди можуть надходити й з космосу. Через це практично будь-яка територія та будь-яка система можуть опинитися під загрозою.

З огляду на те що для скандинавів Jammertest значною мірою слугує підготовкою до можливих атак з боку Росії, мене трохи дивувало, що захід 2024 року проводили настільки відкрито.

Рівень охорони був непомітним, як і присутність представників норвезької розвідки.

Втім, саме відкритість і є однією з головних ідей цього заходу.

"Це також спосіб показати: "Ми стаємо стійкішими. Ми працюємо над цією проблемою?" – запитав я Томаса Левіна, старшого інженера дорожньої адміністрації та одного з організаторів Jammertest.

"Звісно, – відповів він. - Тож давай, Росіє, спробуй".

Ця стаття ґрунтується на уривку з книги Кетрін Данн Little Blue Dot: How GPS Shaped the Modern World ("Маленька блакитна цятка: як GPS сформував сучасний світ"), яку опублікували у США та Великій Британії в червні 2026 року.