Помер впливовий сенатор Ліндсі Грем, який позавчора був у Києві: як ворог Путіна став другом України

Ввечері 11 липня помер впливовий сенатор-республіканець та близький соратник Дональда Трампа Ліндсі Грем. Про це повідомив його офіс.

“Увечері в суботу, 11 липня, сенатор США Ліндсі Грем помер після короткої та раптової хвороби. Родина сенатора Грема вдячна всім за молитви в цей час і просить поважати її право на приватність у цей надзвичайно важкий період”, - йдеться у заяві.

Йому був 71 рік.

10 липня сенатор зустрічався у Києві з Володимиром Зеленським.

“Президент поінформував про постійні російські атаки на наші міста і термінову потребу в більшій кількості антибалістичних ракет. Сенатор відзначив мужність українського народу та запевнив у подальшій підтримці України з боку Конгресу. Під час зустрічі обговорили дипломатичну роботу для закінчення війни, збільшення санкційного тиску на Росію та на всіх, хто підтримує її війну. Сенатор поінформував про роботу над відповідним законопроєктом”, - йшлося у заяві Володимира Зеленського.

11 липня збройна компанія SkyFall повідомила, що він відвідав її виробництво у Києві. Саме відвідування, за даними ВВС, відбулось 10 липня, тому сенатор вже міг покинути Україну.

Про те, що він був вже не в Україні пишуть ЗМІ США.

Ліндсі Грем був послідовним прихильником України у команді Трампа. Він висловлювався на її підтримку у війні з Росією навіть у часи похолодання стосунків між президентами Трампом і Зеленським після скандалу у Білому Домі в лютому 2025 року.

Друг України і ворог Путін

Ліндсі Грем здобув репутацію найзапеклішого противника Москви в американській політиці. Колись Грем виступав і проти Дональда Трампа, але останні роки він був одним із головних шанувальників президента.

На восьмий день повномасштабної війни Росії проти України 66-річний американський сенатор Ліндсі Грем з'явився в ефірі Fox News.

"Сподіваюся, хтось у Росії зрозуміє, що він [Володимир Путін] руйнує країну, і вам потрібно усунути цього хлопця будь-якими можливими способами", - спокійно сказав Грем.

Колеги Грема по Республіканській партії, не кажучи вже про демократів, поспішили розкритикувати його заяву. Адміністрації Джо Байдена, який був президентом на той момент, довелося окремо проговорити, що Білий дім "не виступає за вбивство лідера іноземної держави та зміну режиму".

Росія назвала слова Грема закликом до тероризму.

У травні 2023-го Грем приїхав до Києва та зустрівся з Володимиром Зеленським, після чого офіс президента України опублікував коротке відео, де сенатор каже: "Росіяни вмирають. Ми ще ніколи не витрачали гроші так вдало".

Пізніше з'ясувалося, що ці слова були змонтовані і насправді згадуються у різних контекстах. Але в Росії відкрили справу та оголосили Грема у розшук.

Звинувачення взаємні: Грем був одним з авторів резолюції, яка закликала визнати Росію державою-спонсором тероризму. Сенат ухвалив її одноголосно, але адміністрація Джо Байдена не дала резолюції хід, заявивши, що, цей крок може ускладнити підтримку України та нашкодити дипломатії.

Попри невдачу, через два роки Грем пішов далі — і вже не з резолюцією, а повноцінним законопроєктом, який передбачав торгове мито у 500% для країн, які купують у Росії енергоносії.

"Якщо країна купує російські нафту, газ та інші продукти й не допомагає Україні, їй буде непереливки. Це ціна підтримки путінської військової машини", — пояснив він ініціативу. Її так і не ухвалили.

Шлях у політику

Ліндсі Грем мав небагато шансів стати частиною політичної еліти США: він народився в 1955 році в крихітному містечку Сентрал, штат Південна Кароліна.

Його батьки володіли баром, і майбутній політик з ранніх років підробляв там офіціантом, збирав кулі після більярдних партій, вслухаючись у розмови дорослих про війни та вибори.

Саме там він відточив навички, які пізніше визначили його як політика: завжди бути привабливим, вчасно вставити жарт, чи розповісти історію, не наживати ворогів, тримати образи при собі, гасити відкриті конфлікти та вирішувати суперечки на задньому дворі. Грем умів зачарувати всіх — незалежно від партійної приналежності", — писав про нього New York Magazine.

У своїй автобіографії Грем розповідав, що, якби справа відбувалася зараз, органи опіки, найімовірніше, вилучили б дітей із сім'ї: коли відвідувачі бару відлучалися в туалет, хлопчик іноді прикладався до їхнього пива або затягувався сигаретою, за що отримав від завсідників прізвисько "Смердючка".

У старшій школі Грем був трієчником, але це не завадило йому якось заявити вчителю: "Я хочу бути губернатором". Однокласники, пригадує він, посміялися з нього.

Грем осиротів у 21 рік: спочатку рак забрав матір, а за пів року від інфаркту помер його батько. Грем, який на той час навчався в університеті Південної Кароліни (він став першим у сім'ї випускником коледжу), оформив опікунство над своєю 13-річною сестрою.

Своєї родини в нього не з'явилося — Грем казав, що в нього, мабуть, "не було часу" зустріти потрібну дівчину.

В університеті майбутній сенатор вивчав психологію, а 1981 року отримав ступінь доктора права.

Ці знання пізніше йому стали в пригоді — і під час служби у корпусі військових юристів у ВПС США, і в політичній кар'єрі — вміння зчитувати співрозмовників допомагало під час телевізійних дебатів.

Перш ніж потрапити до Сенату, Грем вісім років був членом Палати представників від Південної Кароліни, куди потрапив після служби у ВПС. Військовий досвід Грема відіграв ключову роль у формуванні його поглядів з питань зовнішньої політики України.

Національну популярність він отримав у 1998 році, під час процедури імпічменту Білла Клінтона. Грем був одним із 13 менеджерів імпічменту — так у США називають конгресменів, які представляють бік звинувачення на слуханнях.

Виступ Грема, який заявив, що імпічмент — це відновлення честі й репутації влади, транслювався в прайм-тайм, що різко підвищило впізнаваність політика. Виборці побачили у Гремі людину, яка виступає за моральну відповідальність влади. Це допомогло йому зміцнити свої позиції у партії й підготувало ґрунт подальшого переходу до Сенату у 2002 році.

"Путін перемагає, ми програємо"

Позиція Ліндсі Грема щодо Москви сформувалася набагато раніше того моменту, коли Росія почала бомбити Київ.

Грем - один із найбільш послідовних неоконсерваторів Сенату. Тобто фундамент його зовнішньополітичних поглядів — це військова міць США, втручання у глобальні процеси та проактивне стримування ворогів Америки.

Росія у його картині світу стала авторитарною загрозою міжнародному порядку ще у 2008 році під час війни з Грузією.

У відповідь на обстріли Росією грузинських міст Грем, будучи сенатором від Південної Кароліни, говорив: "Вторгнення Росії було актом агресії не лише до Грузії, а й до всіх нових демократій. Я продовжуватиму підтримувати Грузію, щоб ця молода демократія рухалася вперед і стала яскравим прикладом того, що може статися після розпаду Радянського Союзу".

Грем був одним із небагатьох сенаторів, які наполягали на введенні санкцій проти Росії після війни 2008 року. Але ініціатива не набула широкої підтримки.

Ні адміністрація Джорджа Буша-молодшого, ні адміністрація демократа Барака Обами, яка прийшла на зміну, не були готові серйозно псувати відносини з Москвою.

2014 рік дав Грему нові приводи просунути свою риторику. Після того, як російські війська захопили Крим, сенатор звернувся до Конгресу та адміністрації Обами, вимагаючи заморозити активи тих, хто відповідальний за анексію півострова, а також призупинити членство Росії у G-8 та G-20.

Тоді США все-таки запровадили проти Росії як персональні, так і секторальні санкції — у сферах фінансів, енергетики та військово-промислового комплексу.

Ці заходи не обвалили російську економіку, але вплинули на відтік капіталу, ускладнили імпорт технологій та в результаті сприяли падінню рубля наприкінці 2014 року.

Коли у вересні 2014-го сторони підписали перший Мінський протокол, який передбачав припинення вогню в Донецькій та Луганській областях України, Білий дім заявив, що угода є результатом тих самих санкцій.

Але сенатор Грем мав іншу думку: "Пане президенте, не помиляйтеся: припинення вогню – результат того, що українці були розгромлені російськими військами й кинуті вашою адміністрацією. Адміністрація Обами не надала українському уряду зброї, необхідної для продовження боротьби. На жаль, адміністрація Обами та наші союзники з НАТО зрадили Україну. Путін перемагає, ми програємо".

У грудні 2016 року, вже після обрання президентом Дональда Трампа, Грем разом із колегами відвідав лінію фронту на Донеччині. "Ваша війна - це і наша війна", - сказав він українським військовим.

Росія ставала постійним елементом його зовнішньополітичного порядку денного. У 2015–2018 роках він багаторазово звинувачував Москву у воєнних злочинах у Сирії, заявляючи, що США "поступаються Близьким Сходом Ірану та Путіну" і, закликаючи до авіаударів військах Башара Асада, які підтримував Кремль.

Попри різкі заяви та активність на зовнішньополітичному фронті, у США в ті роки Грем був постаттю другого плану.

Журналісти називали його "підручним" (sidekick) куди більш відомого та впливового сенатора Джона Маккейна — яскравого, харизматичного, який пройшов через війну та полон, який отримав репутацію принципового політика, готового при цьому співпрацювати з опонентами.

"Маленький негідник"

Мало хто з політиків міг погодитися виголосити з трибуни американського сенату 20-хвилинну промову про власну нікчемність та другорядність. Але не Ліндсі Грем.

У 2018 році, прощаючись зі своїм колегою та другом Джоном Маккейном, Грем, витираючи сльози, називав себе "другим номером", якому "пощастило перебувати в тіні" такої людини, як Маккейн, і пригадував, як його старший товариш, який володів специфічним почуттям гумору, придумав йому прізвисько "маленький негідник", яке він носив з гордістю.

З Маккейном вони зблизилися після 11 вересня завдяки спільним поглядам на армію, війну і зовнішню політику. Вони їздили до Іраку та Афганістану, разом лобіювали збільшення чисельності армії й разом виступали проти тортур, які застосовувалися до ув'язнених у Гуантанамо.

Журналісти відгукувалися про їхній союз не завжди компліментарно для Грема — його називали "кімнатним песиком" Маккейна, а Washington Post якось зауважила, що Грем "лебезить перед Маккейном так, ніби завтра не настане ніколи".

Їхній колега та друг, сенатор Мел Мартінес, говорив про них: "Мені здається, це майже стосунки батька та сина. Ліндсі рівняється на [Маккейна] і покладається на нього. Але Джон, на мою думку, підживлюється енергією Ліндсі й покладається на нього, коли хоче посміятися".

Їх ще дещо поєднувало — це нелюбов до Дональда Трампа. Під час своєї першої передвиборчої кампанії у 2015 році Трамп сказав про Маккейна: "Він герой війни лише тому, що його взяли в полон. Мені подобаються ті, хто не потрапляє у полон".

Ця заява викликала шок навіть усередині Республіканської партії: Маккейн — син командувача Тихоокеанськими силами США — провів у в'єтнамському полоні п'ять з половиною років і, попри тортури, відмовився вийти на волю, доки не звільнять тих, хто перебував там довше за нього.

Сам Маккейн тоді нічого не відповів Трампу, але за друга заступився Ліндсі Грем, який назвав кандидата у президенти ослом. Той у відповідь назвав Грема ідіотом.

Коли у грудні 2015 року Трамп закликав заборонити мусульманам в'їзд до США, Грем вибухнув: "Він расист, ксенофоб та релігійний фанатик. Він не представляє мою партію. Я не думаю, що він взагалі хоч у чомусь тямить. Він посилює радикальний іслам. Знаєте, як зробити Америку знову великою? Скажіть Дональду Трампу: "Іди до біса!"

Дружба з Трампом

Коли натомість американці обрали до Білого дому Трампа, риторика Грема змінилася.

Вперше це стало зрозуміло відразу після того, як Трамп став президентом, і у Грема запитали, як він ставиться до результатів виборів: "Якщо він буде успішним, я допоможу йому. Якщо все зіпсує – скажу йому про це".

Одним із багатьох прикладів політичного розвороту Ліндсі Грема стала історія із заняттям вакантних місць у Верховному суді.

В останній рік президентства Барака Обами помер один із суддів, і президент висунув на місце, що звільнилося, свого кандидата. Республіканці в Сенаті відмовилися навіть розглядати її, пояснюючи це тим, що коли вакансія з'явилася у рік президентських виборів, рішення має ухвалити наступний президент.

Грем тоді сказав: Ви можете пригадати мені мої слова. Якщо у 2016 році президентом стане республіканець, і в останній рік його першого терміну з'явиться вакансія, ви можете сказати: "Ліндсі Грем сказав: давайте дозволимо наступному президентові, хоч би ким він був, висунути цю кандидатуру". І ви будете абсолютно праві".

Грему пригадали його слова у 2020 році, в останній рік президентства Трампа, коли сталася аналогічна ситуація.

Будучи головою юридичного комітету Сенату, Грем у рекордно стислий термін провів слухання щодо кандидатури судді, яку запропонував Трамп, затвердив її в рамках комітету і швидко вийшов на голосування в Сенаті.

"Президент Трамп обрав винятково кваліфікованого кандидата. Я хочу, щоб він був успішним", - резюмував Грем.

У відповідь ліберальні ЗМІ, які ще недавно вважали Грема одним із найпомірніших сенаторів, звинуватили його в політичному цинізмі.

Ще одним випробуванням позиції Грема стало розслідування спецпрокурора Роберта Мюллера про втручання Росії у вибори й передбачувану змову команди Трампа з Москвою.

2017 року Трамп серйозно розглядав можливість звільнити спецпрокурора — за даними New York Times, від цього кроку його утримали лише юристи Білого дому.

Сенатори Ліндсі Грем та Джон Маккейн говорили, що звільнення Мюллера стане "початком кінця президентства Трампа". Грем навіть вніс законопроєкт про захист спецпрокурора та засудив нападки президента на міністра юстиції Джеффа Сешнса, який через конфлікт інтересів узяв самовідвід від нагляду за розслідуванням.

Але коли 2018-го Трамп все ж таки звільнив Сешнса і замінив його власним екс-начальником штабу, Грем не заперечив, а навпаки — підтримав це рішення і допоміг провести затвердження нового голови Мін'юсту.

Ця метаморфоза остаточно закріпила нову позицію Грема як вірного прибічника Трампа.

А останнім часом, за словами сенатора від штату Мен Сьюзен Коллінз, Грем "може зателефонувати президентові у будь-який час дня та ночі".

Прагматичний сенатор

Розворот Ліндсі Грема у бік Трампа здивував журналістів настільки, що вони запитували "Що трапилося з Ліндсі Гремом?"

Washington Post писала, що нова риторика сенатора зовсім не означає зречення від колишніх ідей — швидше він намагається зберегти свій вплив у партії, що заряджена ідеями Трампа.

У нинішній Республіканській партії практично не залишилося умов для існування політиків типу Джона Маккейна: політична незалежність тепер сприймається як зрада, а партійна дисципліна вимагає абсолютної лояльності Дональду Трампу.

Мова, якою тепер спілкуються республіканці, — це мова популістських гасел, а не розмови про принципи та апелювання до довгострокових інтересів країни.

Грем, хоч і близький до Трампа, насправді не до кінця поділяв його філософію MAGA ("Зробити Америку знову великою"), особливо у питаннях зовнішньої політики, пише видання Axios. І доказ цього — його позиція щодо війни в Україні.

У той час, як Трамп критикував "нескінченну" військову допомогу Києву та обіцяв закінчити війну за 24 години, Грем послідовно виступав за допомогу Україні та санкції проти Росії.

Коли Трамп пообіцяв запровадити 100% мита проти Москви та її торгових партнерів, якщо мирної угоди щодо України не буде за 50 днів, Грем відразу підтримав — і цю риторику, і самого Трампа.

"Путін, твоя черга наближається, Дональд Трамп [...] збирається як слід надерти тобі зад", — сказав Грем і додав, що на місці Путіна він "скоріше б сів за стіл переговорів".

Його законопроєкт про санкції проти Росії користується широкою підтримкою як республіканців, так і демократів, але насправді його успіх повністю залежав від волі Дональда Трампа, якому він виявився не потрібен: поки президент вважає за краще запроваджувати та скасовувати тарифи без участі Конгресу.

Ліндсі Грем мав важливу мету — переобратися до Сенату на виборах 2026 року. Враховуючи його політичний бекграунд, він підходив до цих виборів не як ветеран американської політики, що відпочиває на лаврах, а як людина, що змушена знову доводити свою спроможність.

У Південній Кароліні республіканці домінують десятиліттями, тому у Грема могли бути суперники тільки серед однопартійців. І, хоча, Дональд Трамп підтримав його кандидатуру, прихильники MAGA могли вибрати іншого кандидата, якого не можна запідозрити в різкій зміні лояльності.

То що сталося з Ліндсі Гремом? Це питання йому самому поставив кореспондент New York Times.

"Ну, гаразд, на мій погляд, якщо ви хоч щось про мене знаєте, було б дивно цього не зробити", — відповів Грем. Чого цього, запитав журналіст?

"Спробувати залишитися релевантним", - відповів політик.