"Це не ваш братик чи сестричка". Як українки під час війни народжують для іноземців

У крихітній орендованій квартирі в одному зі спальних районів Києва Анастасія пригортає до себе своїх двох дітей.

"Це мамина робота, це не ваш братик чи сестричка, – каже вона дітям, показуючи на свій вагітний живіт. – Вони дивувалися, чому він у мене збільшується, то я і сказала, що обставини такі, треба виживати".

39-річна Анастасія – сурогатна мама, вона виношує дитину для пари з Іспанії.

Коли прийшла війна, Анастасія з сином і донькою, яким зараз 9 і 7 років, втекла зі свого села під Херсоном і поселилася в гуртожитку в невеликому містечку на Хмельниччині.

Але вертатися їм немає куди. Будинок родини на березі Дніпра у мальовничій Антонівці зруйнували російські снаряди.

Батько жінки, з яким вона підробляла на базарі, загинув, коли російський дрон влучив у маршрутку в Херсоні, мати померла від раку.

Анастасія сама виховує дітей від різних чоловіків, які, як вона каже, ніколи не цікавилися ними.

Жінка вперше наважилась на сурогатне материнство ще до війни. Вона побачила оголошення на стовпі в своєму селі і "просто набрала номер".

На зароблені гроші Анастасія облаштувала будинок і мріяла повезти дітей у відпустку за кордон. Але російське вторгнення змінило ці плани.

Зарплати прибиральниці, якою Анастасія влаштувалася на новому місці, не вистачало на життя.

"Довелось знову піти на цей шлях, щоб якось дітей піднімати", – каже жінка.

Попри війну, в Україну продовжують приїжджати пари з усього світу, щоб народити дитину за допомогою сурогатного материнства. Розвинена репродуктивна медицина, лояльне законодавство та доступніша, ніж в інших країнах, ціна приваблюють сюди майбутніх батьків з Америки, Європи та навіть Китаю.

Їхнє бажання мати дитину – сильніше за страх російських ракет і дронів.

Проте уряд визнає, що сфера репродуктивних технологій в Україні і насамперед сурогатного материнства потребує врегулювання. А демографічна криза змушує відмовитися від "експортування" дітей.

У Раді розглядають законопроєкт, який може заборонити сурогатне материнство для пар, де жоден із подружжя не має українського громадянства.

Але деякі правозахисники кажуть, що цього недостатньо. Вони збентежені тим, що війна штовхає вразливих жінок виношувати дітей для когось іншого. Вони називають сурогатне материнство експлуатацією, від якої страждають і жінки, і діти, та закликають повністю його заборонити.

То що ж чекає на багатомільйонну індустрію, яка одним допомагає здійснити мрію про батьківство, іншим – вижити, але в центрі якої залишаються діти, і коли щось іде не так, саме вони платять найвищу ціну.

Бізнес

Україна є однією з небагатьох країн, де дозволене гестаційне сурогатне материнство, тобто коли жінка, яка виношує дитину, не має з нею генетичного зв'язку.

Ембріон створюють у лабораторії з клітин батьків або донорів і переносять у матку жінки, яка не є біологічною матір'ю дитини. За законом, дитина повинна мати генетичний звʼязок принаймні з одним із батьків. Одразу від народження юридичні права на дитину мають біологічні батьки.

Це – один зі способів лікування безпліддя, і для багатьох пар він стає останньою надією мати дитину.

До великої війни, за різними оцінками ЗМІ, Україну називали одним із лідерів комерційного сурогатного материнства після Сполучених Штатів.

У 2020 році міністерство юстиції підрахувало, що через допоміжне материнство в Україні щороку народжувалося близько 1,5 тисячі дітей і 95% із них – для іноземних пар. Зараз офіційної статистики немає.

"На початку повномасштабного вторгнення кількість програм значно зменшилася, але тепер вона поступово відновлюється", – каже дослідниця з Оксфордського університету Поліна Власенко, яка вивчає ринок репродуктивних послуг в Україні.

Коли у лютому 2022 року російські танки наближалися до Києва, клінікам довелося рятуватися.

Вони вивозили генетичний матеріал у безпечніші західні області України, шукали рідкий азот, необхідний для збереження ембріонів. Деякі сурогатні мами опинилися на окупованих територіях, а батьки-іноземці не могли доїхати в Україну, щоб забрати дітей. Був дефіцит дитячих сумішей, підгузків та ліків.

Але з того часу кількість пар, які наважуються приїхати в Україну, поступово зростає. Причина – у світовому попиті.

Дослідники прогнозують, що ринок сурогатного материнства у світі до 2034 року збільшиться в 10 разів. Цьому сприяє безпліддя та розвиток репродуктивних послуг.

У клініці "Біотехком", яку BBC відвідала в кінці березня, напружений робочий день. На диванах в коридорах очікують близько трьох десятків вагітних жінок, які виношують дітей для іноземних пар. Більшість із них, помітивши камери, миттєво встають і виходять з приміщення, інші – ховають обличчя під капюшоном і медичними масками.

Те саме відбувається й у дитячій кімнаті, де зібралися біологічні батьки новонароджених.

Всі вони категорично проти зйомки, адже у багатьох із них близькі та друзі не знають, що вони користуються послугами сурогатної мами.

Щоб дістатися до клініки "Біотехком", ми виїжджаємо у передмістя Києва – мапи скеровують нас у спальний район. Замість медичної установи на призначеному місці ми бачимо багатоквартирний будинок. В одній із квартир і розташована клініка, з кімнатами для батьків, сурогатних мам та немовлят, за якими доглядають няні.

Коли вмикається повітряна тривога, вони відпрацьованими рухами без зайвого поспіху перекладають малюків в переноски та спускають їх у підвал.

"Біотехком" - один із найбільших центрів сурогатного материнства в Україні, який ЗМІ свого часу прозвали "фабрикою дітей".

Клініка потрапляла у скандали. На початку пандемії ковіду світ облетіли кадри "Біотехком" з пів сотнею немовлят в одній кімнаті, яких через закриття кордонів не могли забрати батьки.

Проти власника клініки Альберта Точиловського відкриті кримінальні провадження, у тому числі за статею про торгівлю людьми. Зараз досудове розслідування зупинене, як нам пояснили в Офісі генерального прокурора, у зв'язку із запитами в інші країни.

Підозра, яку висунули власнику клініки, повʼязана з декількома випадками 2011 року, коли дитина народжена сурогатною мамою через клініку "Біотехком" не мала генетичного звʼязку з батьками.

"Біотехком" і Точиловський заявляють, що завжди діють у межах закону та "категорично заперечують звинувачення".

У клініці кажуть, що їхні працівники не несуть відповідальність за невідповідність ДНК між батьками і немовлям, і припускають, що "ймовірно, проблема виникла під час забору сперми", який відбувався в іншій країні.

Адаптуючись до війни, "Біотехком" створив мережу партнерських клінік у різних країнах. Клієнти можуть здати свій біоматеріал, де їм зручно, і відправити його в Україну курʼєром.

"Це наш скарб, найцінніше, що ми маємо", – каже юрист "Біотехком" Денис Герман, відкриваючи кришку величезного контейнера, з якого вириваються клуби рідкого азоту.

"Тут у нас понад 10 000 ембріонів. Ось ці надійшли з Казахстану, ці – з Нью-Йорка", – з гордістю показує він. Клініка зберігає весь біоматеріал з 2009 року, коли вперше провела пересадку ембріона в матку сурогатної матері.

Народження дитини за допомогою сурогатного материнства коштує в "Біотехком" від 40 до 50-65 тисяч євро. Це значно дешевше, ніж, наприклад, у США, каже Герман. За ці гроші пари отримують повний супровід – від медичних процедур до проживання та догляду за малюком, поки батьки його не заберуть.

"Ми постійно на зв'язку з нашими батьками, повідомляємо їм, що відбувається з їхніми ембріонами, коли сурогатна мама вагітніє", – розповідає Герман.

Він додає, що батьки також записують голосові повідомлення, які няні вмикають малюкам, щоб вони звикали до голосу мами й тата.

Сурогатні мами в "Біотехкомі" отримують близько 19 тисяч доларів за народження однієї дитини, кажуть у клініці.

Приблизно на середині вагітності клініка перевозить всіх жінок з інших міст до Києва.

Багато хто, як Анастасія, приїжджає зі своїми дітьми. Адже жінка, яка хоче стати сурогатною мамою, повинна мати щонайменше одну власну дитину. Клініка орендує для них невелику квартиру і щотижня привозить продукти та ліки.

Сурогатне материнство – частина багатомільярдного глобального бізнесу. На сайтах і в соцмережах клініки конкурують за клієнтів, а мережа агентів шукає і відбирає жінок для виношування.

22-річна Каріна дізналася про сурогатне материнство з реклами у Тіктоку.

Робота

Коли Каріні було 17, у її рідний Бахмут прийшла повномасштабна війна. Російський авіаудар зруйнував будинок дівчини, а згодом і все місто Росія перетворила на руїни.

"Усе, що в мене лишилося, – це кілька речей. Навіть всі фотографії згоріли", – розповідає вона.

Каріна з її колишнім хлопцем встигли виїхати раніше. Cпочатку вони перебралися до Білої Церкви. А потім Каріна зі своїм новим молодим чоловіком переїхала до Києва, де у них народилася донька Уляна.

Дівчина за професією кухар-кондитер, вона рано почала заробляти, щоб бути незалежною від батьків. У Бахмуті вона продавала шаурму, після переїзду в Білу Церкву влаштувалася баристою.

Гроші, які Каріна відкладала зі своєї першої роботи, пішли на переїзд і оренду квартири в перші місяці, а потім стало важко.

"Житло подорожчало, у мене молодий чоловік призовного віку, почалися з цим проблеми, він вже не міг працювати як раніше, не міг вільно пересуватися містом", – каже дівчина.

Коли Каріна почала "рахувати копійки на хліб, дитячу суміш та памперси", вона замислилася, що треба щось робити.

Колись, коли вона була ще вагітна своєю донькою і лежала в лікарні, вона познайомилася з дівчиною, яка була сурогатною мамою.

"Спочатку я була категорично проти і в шоці, а потім почала заглиблюватися в це питання", – каже Каріна. Вона подумала, що це непоганий заробіток.

Свою першу програму сурогатного материнства Каріна почала в клініці "Біотехком". Там їй зробили три підсадки ембріонів, але жоден із них не прижився. Клініка теж Каріні не сподобалася.

"У них таке ставлення байдуже, – каже вона. – Заходиш в кабінет, ніхто не вітається".

І тоді вона побачила у Тікток відео агентки сурогатного материнства Світлани.

Світлана, яка в минулому сама була сурогатною мамою, тепер керує агентством Ferta, де практично все тримається на її плечах. Вона возить сурогатних мам в лікарню на УЗД і консультації, забезпечує їх одягом і продуктами та контактує з біологічними батьками.

"Світлана нам як мама, – розповідає Каріна. – Вона дбає про все… Одного разу перед Новим роком я загубила гаманець, коли їздила з дитиною за ялинкою. Я була в істериці. І Світлана видала мені щомісячну частину раніше".

Зараз Каріна на шостому місяці вагітності. Усе, що вона знає про батьків дівчинки, яку виношує, це те, що вони з Китаю.

Каріна відверто каже, що пішла в сурогатне материнство заради грошей і якби не війна, вона б цього напевно не зробила.

Після народження дитини дівчина отримає 17 тисяч доларів. Спочатку Каріна мала отримати 21 тисячу доларів, тому що була вагітна двійнею. Але на 14 тижні вагітності один плід завмер, було багато тривог за другу дитину, а також за здоровʼя самої Каріни.

Каріна каже, що рідні спочатку були категорично проти її участі в програмі.

"Мій хлопець і його сім'я теж. Але я на це погодилася, і мені байдуже. Моє тіло – моє діло", – додає вона.

"Я знаю, що це не моя дитина, – каже Каріна. – Але я її люблю, я з нею розмовляю, я кажу, що її батьки чекають на неї, що вони її люблять, і я за неї рада".

Каріна припускає, що їй може бути сумно віддавати дитину після народження, але вона каже, що сурогатне материнство дозволить їй зробити когось щасливим.

"Я хотіла б побачити, як батьки візьмуть дитину на руки та заплачуть", – каже вона.

Мрія

І для багатьох пар це дійсно остання надія.

Щоби вперше побачити свого новонародженого сина, Елена та Ігор подолали дві тисячі кілометрів з Північної Македонії. Вони приїхали в країну, де пʼятий рік точиться жорстока війна.

"Нам казали, ви божевільні. Але ми зробили би будь-що, щоб стати батьками. Ми зрушили б гори", – каже Ігор.

Він із Бразилії, за професією шеф-кухар, Елена – македонка, працює менеджеркою спа в "Гілтоні". Їм обом близько 40.

Елена і Ігор намагалися завагітніти дев'ять років. Пара зробила три інсемінації (процедуру, коли сперму партнера вводять прямо в матку жінки), чотири програми ЕКЗ, Елена перенесла декілька складних операцій.

"Лікарі казали, що ми можемо завагітніти природним способом, але нічого не відбувалося", – розповідають вони. І потім раптом Елена побачила в інстаграмі рекламу "Біотехком".

"Мені було страшно, але в нас не було іншого варіанту", – каже вона.

Пара вперше приїхала в Україну в липні 2024 року. В Києві на багато годин відключали світло, ночами безперервно лунали повітряні тривоги. Одного разу Елена і Ігор просиділи 10 годин у підвалі клініки.

У березні цього року у них народився син Олександр.

"Немає слів, щоб описати почуття, коли вперше після стількох років спроб тримаєш в руках свою дитину", – каже Елена. Ігор зі сльозами додає, що це "найкраще, що сталося в нашому житті".

Під час вагітності вони не спілкувалися з сурогатною мамою, але зустрілися з нею, коли дитина народилася. "У неї своя сім'я, двоє дітей, мабуть, це непросто… вона сильна жінка", – кажуть вони.

Сурогатна мама зв'язала ковдрочку для немовляти Олександра.

Елена і Ігор кажуть, що не відчували ніяковості щодо всього процесу.

"Це як готувати мафін, – пояснює Ігор, – збираєш всі інгредієнти та ставиш випікатися в іншу духовку".

Після народження сина вони запитували клініку, чи може сурогатна мама деякий час погодувати їхнього малюка грудним молоком, "бо це дуже важливо у перші тижні". Але їм відмовили, пояснивши, що після пологів жінка отримує ліки, які зупиняють вироблення молока.

Вони переконані, що сурогатне материнство побудоване на взаємній допомозі. "Ми допомагаємо їм, вони допомагають нам", – каже Елена.

"Репродуктивна експлуатація"

Але критики переконані, що реальність інша.

"Ми не знаємо, що відбувається з жінками після того, як вони передають дітей", – зауважує правозахисниця та феміністка Марія Дмитрієва.

Їм не надають психологічну чи юридичну підтримку, і які б медичні проблеми у них не виникли в результаті сурогатного материнства, жінкам доводиться розбиратися з цим самим, каже Дмитрієва.

Вона додає, що жінки також погано поінформовані про медичні та психологічні наслідки як для себе, так і для дітей, яким вони дають життя.

"Зв'язок між дитиною та матір'ю, який формується протягом вагітності, залишається з ними обома на все життя, – вважає вона. – А сурогатне материнство розриває його та створює травму там, де має бути любов".

Сурогатні клініки не приховують, що їхньою ціллю є малозабезпечені жінки, каже правозахисниця. Під час війни жінок у відчаї, які потрапили у фінансову скруту, стає більше, й клініки пропонують їм заробити.

Маркетинг агентств сурогатного материнства може бути відвертим і навіть агресивним.

Деякі оголошення пропонують майбутнім батькам знижки на "чорну пʼятницю". Інші приваблюють жінок обіцянкою швидких грошей.

"Знову плачеш тихо, щоб діти не чули… Я зробила ремонт, закрила борги, перестала боятися завтрашнього дня", – йдеться в одній рекламі.

Ще одна порівнює сурогатне материнство зі вступом у військо: "Є вибори, які вимагають від жінки сміливості і сили".

Десятки неурядових організацій минулого вересня закликали повністю заборонити сурогатне материнство в Україні.

Вони називають його "репродуктивною експлуатацією жінок". А те, що 95% вагітностей у сурогатній індустрії замовляють іноземці, – "формою екстрактивізму", коли багаті західні країни використовують ресурси України.

"Вони експлуатують українських жінок, вони експлуатують українську медичну систему і кидають будь-яку дитину, яку іноземці не хочуть, до українських дитячих будинків", – каже Дмитрієва.

На її думку, забороненим має бути як комерційне сурогатне материнство, так і альтруїстичне, "тому що це продаж немовлят".

Клініки з цим не погоджуються.

"Ми на 100% впевнені, що жінки ухвалюють це рішення без будь-якого тиску. Вони роблять те, що є законним, на що дають згоду, і отримують за це справедливу оплату без затримок", – каже юрист "Біотехком" Денис Герман.

Він наголошує, що клініка "не продає дітей і не займається торгівлею людьми". Але реклама, зокрема і "чорні пʼятниці", привертає багато уваги та допомагає людям дізнатися більше про сурогатне материнство.

В очікуванні батьків

Але комерційний підхід має свої наслідки.

BBC виявила, що в багатьох випадках майбутні батьки не встигають приїхати за малюками вчасно.

Клініки створюють спеціальні дитячі кімнати, де команда медсестер і нянь доглядає за немовлятами цілодобово. І це на тлі повітряних тривог та російських обстрілів.

Клініка пояснює, що зараз складно потрапити в Україну, пологи можуть відбутися раніше, ніж очікувалося, у батьків можуть бути проблеми з документами чи організацією транспорту. Але такі випадки були й до війни, наприклад, під час пандемії ковіду.

У "Біотехком" не кажуть, скільки часу малюкам доводиться чекати на своїх батьків.

Але в іншому агентстві сурогатного материнства нам розповіли, що чекати іноді доводиться тижнями.

Світлана, в минулому теж сурогатна мама, а тепер директорка власного агентства Ferta, каже, що такі ситуації трапляються у 80% випадків.

"Це не нормально, але, на жаль, трапляється", – каже вона.

Зараз вона доглядає дитину, яка народилася від сурогатної матері понад місяць тому, і її досі не забрали.

Але одного разу Світлана піклувалася про близнюків, китайських хлопчика і дівчинку, цілих 11 місяців.

"Я віддавала і плакала, – каже вона, ледве стримуючи сльози. – Це боляче. Дітей вже сприймала як своїх. Я бачила, як вони ростуть, як вони розмовляють, як у них лізли зуби… Мені досі це боляче".

Трагедія

Але не всіх дітей забирають.

Вей народився у сурогатної мами у 2021 році. Пологи почалися передчасно, і у хлопчика сталося серйозне пошкодження мозку.

У Вея найтяжчий рівень інвалідності, він не може самостійно сидіти, тримати голову та нормально бачити.

Коли його батьки, іноземці, дізналися про важкі діагнози Вея, вони за ним не приїхали. Сурогатна мама, яка народила хлопчика, також не намагалася дізнатися про його долю.

"Ніхто не цікавився Веєм, ніхто ніколи не питав про нього", – каже Оксана Сидорчук, керівниця дитячого будинку, в якому зараз мешкає Вей.

Хлопчик потребує цілодобового медичного супроводу, він на ліках, які йому потрібно приймати все життя. Піклуватися про таких дітей, як Вей, доводиться державним органам.

Два з половиною роки тому Вея перевели з дитячого інтернату в приватний будинок для дітей з інвалідністю Happy Home, який відкрила Оксана Сидорчук.

"Вей така сама дитина, як і всі інші", – каже вона.

"Він любить обійми, поїсти смачненьке й бути серед людей, у нього точно є дитинство".

Вей напевно ніколи не зможе ходити та сидіти, але "ми можемо зробити так, щоб він відчув радість руху", каже Сидорчук. Щодня у хлопчика заняття з фізіотерапевтом, логопедом, нейропсихологом, плавання.

Шанси Вея на всиновлення низькі. Його особову справу переглядали 15 батьків, але через тяжкі діагнози сім'ї не готові брати таку дитину, кажуть у службі опіки.

На думку Сидорчук, сурогатне материнство неможливо врегулювати законодавчо, його мають заборонити.

"Для мене це виглядає неприродно, боляче, коли жінка просто заробляє гроші для того, щоб подарувати комусь дитину. Але дитина не винна, що дорослі люди вирішили так між собою домовитися", – каже вона.

На її думку, відповідальність за народження такої дитини, у тому числі фінансову, мають нести всі учасники процесу – і клініка, і сурогатна мати, і біологічні батьки.

Ми запитали про це Альберта Точиловського, власника клініки "Біотехком", за допомогою якої народився Вей.

Точиловський не одразу пригадав ту історію. В одному з перших інтервʼю після того, як батьки відмовилися від Вея, він сказав, що хлопчик був "скоріше мертвий, ніж живий".

"Я думав тоді, що дитина не виживе", - каже власник клініки.

Він частково визнає свою відповідальність.

"Якщо жінка не доносила, значить, ми десь припустилися медичної помилки. Якщо стаються передчасні пологи або ми десь недогледіли, а потім батьки відмовляються, – частково, я вважаю, це і наша вина".

Клініка додає, що довгострокова фінансова відповідальність за дитину має бути на батьках, а не на клініці, "інакше це послаблює їхню юридичну відповідальність". "Біотехком" також стверджує, що дитині та сурогатній матері забезпечили необхідне лікування, а жінці виплатили компенсацію замість батьків.

"Для нас кожен такий випадок це втрата не стільки грошей, скільки репутації", – каже Точиловський. Він додає: "Для мене це також трагедія".

Заборона сурогатного материнства

В державній службі захисту дітей стверджують, що випадки, коли біологічні батьки не забирають дітей, народжених сурогатною мамою, рідкісні. Але влада схвильована й іншими питаннями, повʼязаними з сурогатним материнством.

"Ми не знаємо, куди ці діти потрапляють, – каже керівниця департаменту медичних послуг МОЗ Валерія Соручан. – Щойно їх забирають з цієї країни, ми не знаємо, що з ними відбувається. Сурогатне материнство - це один зі способів торгівлі дітьми".

В Україні немає окремого закону, який регулює сурогатне материнство. Цю практику впродовж багатьох років визначають наказ МОЗ, окремі положення Сімейного кодексу та юридичні договори між учасниками процесу.

Влада намагається врегулювати сферу – законопроєкт про допоміжні репродуктивні технології вже втретє подають у Верховну Раду. Але і його остання версія, яку зареєстрували в серпні 2025 року, викликає чимало суперечок серед лікарів, пацієнтів і деяких депутатів.

Законопроєкт 13683 пропонує суттєво обмежити репродуктивні послуги і зокрема повністю заборонити сурогатне материнство для іноземних пар. У проєкті зазначено, що принаймні один із подружжя повинен мати українське громадянство.

Після початку повномасштабної війни це питання стало ще більш нагальним.

"Ми в ситуації, коли в нас просто не буде кому в садочки і школи ходити", – каже Оксана Дмитрієва, депутатка парламенту та заступниця голови комітету здоров'я нації у Раді.

Вона проти повної заборони сурогатного материнства, але переконана, що ця послуга має бути в першу чергу для українців.

"Нам треба збільшувати нашу націю", – каже вона.

І Дмитрієва, і Соручан наполягають, що заборона сурогатного материнства для іноземців потрібна у тому числі, щоб покращити демографічну ситуацію.

На уточнювальне запитання, як саме заборона покращить демографію, Валерія Соручан пояснює це етнічним звʼязком.

"Якщо один із подружжя, яке обирає сурогатне материнство, є українцем, і ця особа етнічно ідентифікує себе як українця, тоді ми збережемо цю етнічну приналежність і збережемо націю", - каже вона.

Водночас дослідниця з Оксфорду Поліна Власенко сумнівається, що заборона якось вплине на народжуваність.

"Більшість сурогатних мам вже мають дітей і навряд планували народжувати ще, – каже Власенко. – Для них це спосіб забезпечити своїх дітей".

"Що дійсно могло б допомогти, – додає науковиця, – це якби у жінок була нормальна робота з нормальною зарплатою".

Аргумент про те, що Україна нічого не знає про подальшу долю дітей, народжених сурогатною мамою, на думку Власенко, також не витримує критики. Ці діти генетично і юридично належать своїм батькам, зауважує вона.

Більшість країн Європи заборонили комерційне сурогатне материнство. В деяких країнах, як-от талія, за це навіть передбачена кримінальна відповідальність, а з 2024 року – покарання і для тих, хто вирішить скористатися послугами сурогатної мами за кордоном.

І Україна на шляху інтеграції до ЄС прагне також врегулювати цю сферу. "Цей законопроєкт – наше зобов'язання перед Європейським Союзом", – каже Соручан.

Проте критики заборони, у тому числі клініки та агентства сурогатного материнства, кажуть, що вона фактично "вбʼє" комерційне сурогатне материнство і може спровокувати чорний ринок цих послуг.

Дізнавшись від нас про можливу заборону сурогатного материнства, Анастасія реагує емоційно.

"Я категорично проти цього законопроєкту! Це все добровільно, ніхто не змушує тебе туди йти", – каже вона.

"Це просто зруйнує мої плани, – каже Каріна. – Мені доведеться думати, куди віддати дитину, щоб я змогла вийти на роботу. І я не думаю, що я зароблю такі ж гроші за дев'ять місяців".

Зараз проєкт розглядають у комітетах Верховної Ради, слухань у сесійній залі ще не було.

Якщо закон ухвалять, він має запрацювати через 12 місяців після того, як його підпише президент, щоб всі сторони могли завершити свої зобовʼязання, каже Валерія Соручан.

***

Анастасія мріє про дім для своїх дітей. Але гроші від цієї програми вона планує витратити на виплату боргів, лікування та навчання дітей.

Каріна теж хотіла б купити будинок, але однієї програми їй не вистачить. Дівчина каже, що готова народжувати стільки, скільки їй дозволить здоровʼя, щоб здійснити свої бажання.

Щасливі новоспечені батьки Елена й Ігор повернулися додому в Скопʼє. Вони не знають, що буде потім із сурогатною мамою, яка народила їм Олександра, але переконані, що "клініка про все подбає".

Тим часом маленький Вей чекає на свою родину.

Якби біологічні батьки Вея побачили цю історію, керівниця дитячого будинку Оксана Сидорчук хотіла би сказати їм, що "Вей – дуже особлива дитина, він дуже потребує батьків і був би такою особливою радістю для них".

"Будь-яка дитина не помилка, будь-яка дитина гідна жити і мати щасливе дитинство", – додає вона.

Матеріал підготовлений разом із кореспондентками Всесвітньої служби BBC Софією Беттізою і Фей Нерс та журналісткою BBC News Україна Вікторією Калімбет.