Аеростати повертаються на поле бою: як їх використовує Україна і чи можуть вони захистити мости Києва

Інструмент, який вперше використали під час бойових дій ще майже 200 років тому, повертається на поле бою. В Україні аеростати (повітряні кулі) вже активно застосовують не тільки для ретрансляції зв'язку, але й для переміщення в тил противника дронів-камікадзе. В Росії натомість оголосили, що хочуть цей засіб використати для захисту своїх нафтопереробних заводів.

Використання як примітивних повітряних куль, так і більш просунутих військових аеростатів поки що не набуло масового характеру в ході російсько-української війни.

Хоча, наприклад, на початку 2023 року російська армія провела декілька операцій із запуску в бік України повітряних куль з прикріпленими до них кутовими відбивачами. Це мало ввести в оману українську протиповітряну оборону і змусити їх витратити на цей дешевий засіб дорогі зенітні ракети.

Україна, своєю чергою, використовує спеціальні аеростати для того, щоб забезпечити радіозв'язок зі своїми дронами, які атакують російську логістику в тилу на окупованих територіях.

ВВС відомо також про декілька випадків використання аеростатів в інтересах ЗСУ безпосередньо на російській території, де, як відомо, не діє супутниковий зв'язок від Старлінк і ударні можливості українських БПЛА суттєво обмежені.

Станом на жовтень 2026 року на озброєнні Сил оборони є лише декілька десятків таких повітряних засобів.

Це суттєво контрастує з практикою світових воєн першої половини ХХ сторіччя, коли військові аеростати використовували сотнями тисяч.

Приклади з історії

Перший випадок використання аеростатів під час війни був зафіксований майже 230 років тому під час битви за місто Фльорус біля Шарлеруа (нині територія Бельгії).

Наприкінці червня 1794 року французька армія атакувала війська Нідерландів та їх союзників-австрійців, які відступали вглиб території. Французами після запеклих боїв та облоги вдалося захопити фортецю Шарлеруа та сусідній Фльорус.

Вважається, що значною мірою успіх Франції забезпечило саме використання аеростата для розвідки. Оперативна інформація про маневри противника дозволила французами переломити хід битви на свою користь.

Вже під час Першої та Другої світових воєн аеростати, а з ними і повітроплавальні підрозділи, стали невід'ємною частиною збройних сил учасників конфлікту.

Такі повітряні засоби використовували вже не тільки для розвідки, але й для корегування артилерії і захисту міст від ракетних та авіаударів.

Захисні функції полягали в тому, що літак противника або чіплявся за троси аеростату і падав, або був змушений різко набирати висоту, щоб їх перелетіти, та став ціллю для зенітного вогню.

Так само загороджувальні аеростати використовували для захисту від ракет.

Широко відомі факти застосування їх для оборони Ленінграду та Лондону від ударів німецької авіації та ракет.

Визначною стала і операція британської армії під назвою Outward (з англійської "Назовні"). Вона полягала в масовому запуску в бік Німеччини невеликих метеозондів з прикріпленою вибухівкою чи тросами для обриву ліній електропередач.

В період 1942-44 років британці таким чином використали майже 100 тисяч аеростатів і змогли завдати противнику суттєвих збитків.

Однак після Другої світової війни інтерес до цих засобів поступово почав згасати.

СРСР і США все ще використовували аеростати, але вже переважно для розвідки території в окремих випадках. Стрімкий розвиток авіабудування, а згодом і безпілотної техніки фактично витіснив аеростати на периферію.

Тепер, ймовірно, настав час повітряним кулям повертатися на поле бою.

В останні роки для військових цілей їх вже активно використовує Ізраїль, Китай та США. Тепер на черзі Україна та Росія.

Які їхні задачі зараз

На державній платформі Brave1.Market, де українські військові можуть придбати необхідну для себе техніку, показано в наявності лише один аеростат, який кодифікований (прийнятий на озброєння) міністерством оборони.

Він коштує близько 1 млн гривень (22 тис. доларів). До складу комплексу входить сам аеростат АВ12ТС, мобільна платформа, в які він перевозиться, балони з газом та наземна станція керування з електролебідкою.

Згідно з технічними характеристиками, цей аеростат може підняти корисне навантаження вагою 5,6 кг на висоту до 700 м. Максимальна тривалість польоту – 72 години.

Вказано, що цей аеростат можна використовувати для ретрансляції цифрового та аналогового радіозв'язку, радіолокації, радіорозвідки, РЕБ, керування і переміщення ударних БПЛА в режимі очікування.

Його створила київська компанія "Аеробавовна", яка є єдиним виробником і основним популяризатором цього технічного засобу в Україні.

Керівник компанії Юрій Висовень, фанат парашутного спорту та вінгсьюту (стрибки у спеціальному костюмі-крилі, щоб забезпечує плануюче падіння), каже, що виробників прив'язних військових аеростатів насправді мало не лише в Україні, але й у Європі.

Попит на цю продукцію також не можна назвати ажіотажним. Наразі їх використовують трохи більше 50 підрозділів ЗСУ.

За його словами, в армії все ще є певне нерозуміння того, чим цей стародавній повітряний засіб може бути актуальним в епоху сучасних воєн.

"Є певна недовіра і нерозуміння, що це і для чого. Насправді американці, англійці, французи в минулих війнах активно використовували аеростати. Проблема в тому, що вони використовували здебільшого дуже великі аеростати. Це було окей під час війни проти терору, яка тривала останні 20 років, але під час сучасної війни виявилось, що великі аеростати занадто вразливі і не мають сенсу", – пояснює він.

В українських умовах потрібні невеликі, дешеві і компактні аеростати, впевнений він.

"Ми знайшли фактично нове застосування для них – ми не піднімаємо в небо дорогі радари за 100 млн доларів, але ми піднімаємо на них ретранслятори. І виявилось що в цій нашій війні ретранслятори набагато більш важливі, ніж все інше, бо це дозволяє українським дронам літати далі, це дозволяє давати зв'язок там, де немає наземної інфраструктури, це дозволяє НРК їздити там, де не проїжджають навіть на Старлінку".

Як це працює

Основна задача такого аеростата – подолати обмеження радіогоризонту, що виникає через рельєф, забудову і загалом через кулясту форму нашої планети.

Наприклад, для звичайного FPV-дрона на радіокеруванні обмеження дальності може складати до 20 км. Щоб збільшити дальність в армії використовують спеціальні щогли з антенами та дрони-ретранслятори.

Повітряна куля, або ж аеростат, збільшує цю дальність в 4-5 разів, каже Юрій Висовень.

"З висоти 500 м радіогоризонт стає більше 80 км. Далі вже залежить від вашого ретранслятора – чи він зможе дати сигнал на 80 км чи більше", – каже він.

Така відстань для керування БПЛА дозволяє не тільки атакувати об'єкти у тилу ворога, але й убезпечити сам аеростат від ураження, використовуючи його в десятках кілометрів від лінії бойового зіткнення.

"Ближче ніж 20 км до ЛБЗ підіймати аеростати не має сенсу – його знищать. Але якщо в тебе є ретранслятор, який б'є на 100 км, то очевидно, що ти можеш підняти аеростати ще далі від ЛБЗ, у відносно безпечному місці, і при цьому не хвилюватись за нього та виконувати необхідні задачі", – зазначає керівник "Аеробавовни".

Що стосується ударних місій, то, наприклад, в серпні 2026 року зведений стрілецький підрозділ Повітряних сил повідомляв, що за пів року провів майже тисячу операцій саме завдяки аеростатам, а також показав процес запуску такої повітряної кулі з примонтованим безпілотником на борту.

В підрозділі тоді уточнили, що поєднання аеростата і спеціально розробленого для цієї місії ударного БПЛА дозволило перемістити цей дрон на понад 200 км.

Річ у тім, що запуск безпілотника з аеростата, що піднявся на значну висоту, дозволяє йому долати десятки кілометрів без використання ресурсу двигуна чи батареї в режимі плануючого польоту. Тобто він пролітає далі, ніж передбачено можливостями його двигуна.

Крім того, це дозволяє оминути зони насичені засобами РЕБ і РЕР противника.

На початку жовтня російська бригада операторів БПЛА "Варяг" оприлюднила відео знищення української повітряної кулі на висоті 10 км (українська влада заявляє, що висота складала 8 км). Повітряний засіб переносив FPV-дрон з модулем супутникового зв'язку Старлінк.

Але керівник "Аеробавовни" запевняє, що зафіксований на відео аеростат – не їхній виріб, а, ймовірно, цивільний засіб пристосований для військових цілей:

"Це був не наш аеростат, це взагалі був метеозонд з Amazon за 50 доларів, який не є військовим виробом і будь-хто з цивільних такий може купити".

Залежність від погоди та вітру

Аеростат – це фактично оболонка, наповнена газом, легшим за повітря (воднем чи гелієм), та прив'язана до землі. А це значить, що такий засіб не перебуває в статичній позиції над певною територією та дуже залежний від вітру та погоди.

Однак Юрій Висовень вказує на те, що і БПЛА залежні від цих самих умов і в деяких ситуаціях навіть виявляються більш "чутливими" до них.

"Щодо залежності від погоди, то можу сказати, що наші аеростати літають і в 15 м/с, іноді навіть в 20 м/с. А це, для розуміння, погода, в яку дрони вже не літають. Тому, я б сказав, що по вітру обмеження менше ніж у дронів, а по всьому іншому таке ж саме, бо в сильний дощ, сніг дрони теж не літають", – зазначає він.

Але тут важливо зазначити, що використанню аеростатів сприяє і географічне розташування України.

Річ у тім, що більша територія країни підпадає під таке явище циркуляції атмосфери як "західне перенесення вітрів". Тобто тут переважно спостерігаються вітри, що дмуть із заходу на схід - у бік Росії - приблизно між 35 і 65 градусами північної та південної широти, від субтропічного хребта до полярного фронту.

Все це дозволяє Україні частіше мати необхідний напрямок вітру для запуску аеростатів, ніж РФ.

Про це, до речі, каже і радник президента України з технологічних питань Сергій "Флеш" Бескрестнов.

"На наше щастя, майже усі вітри дують від нас у бік РФ. Інакше вони б нас змучили кулями", – зазначив він.

Загалом в сфері застосування аеростатів Росія відстає від України "на багато кроків", впевнений фахівець.

Але вона намагається наздогнати.

Що робить Росія

Ще в липні 2024 року той самий Сергій Бескрестнов, тоді ще не радник президента, а публічний експерт зі сфери міл-теку, повідомляв про спроби Росії створити на фронті систему радіозв'язку за допомогою аеростатів.

Він також виклав фото такого повітряного засобу під час його спорядження на позиції ЗС РФ.

За словами "Флеша", росіяни підіймали свої аеростати обʼємом до 15-300 кубів на висоту 500-3000 метрів. Це все відбувалося на віддаленні 20-50 км від лінії фронту.

Піднятий на 3 км аеростат з радіопередавачем, як було вказано, мав забезпечувати зв'язком війська на відстані до 140 км.

Однак, чи то технологія не запрацювала на повну, як планувалося, чи то далися взнаки географічні особливості території України, описані вище, але масовим цей засіб зв'язку для російських військ не став.

Знову згадали про аеростати в російському інфопросторі вже восени цього року.

На початку жовтня державний телеканал "Россия-1" показав новинний сюжет про розробку систем аеростатного загородження. Вони, як вказано в сюжеті, могли б знадобитися для захисту нафтопереробних заводів, які страждають від щоденних нальотів українських БПЛА.

Задум полягає в тому, що декілька великих аеростатів, орієнтовно 10, розміщуються в повітрі по периметру НПЗ. До них приєднані довгі троси з кевларовими шнурами. Саме в цих сітях має заплутатися дрон, що підлітає до російського заводу з наміром його атакувати.

Ця ідея, яку в РФ тільки пропонують застосувати, зацікавила експертів і в Україні.

На їхню думку, саме аеростатними загородженнями можна було б захистити, наприклад, київські мости, які останнім часом стали ледь не пріоритетною ціллю російських атак.

Однак виробник аеростатів і очільник "Аеробавовни" Юрій Висовень розносить цю пропозицію вщент.

"Це точно погана ідея", – заявляє він і пояснює чому.

Чи можна захистити міст?

Пілон (вертикальна опора з вантами) Південного мосту Києва має висоту 135 метрів.

Отже, перед ним на аеростатах можна підняти сітку висотою 150 метрів, шириною 60 метрів, яка буде важити 71 кг. Щоб втримати таку сітку необхідно з кожного боку мосту розмістити дві пари аеростатів (модель АВ130).

Але вздовж мосту і під кутом до нього пілон відкритий і може бути атакований дронами противника.

Закрити його з усіх боків "нереалістично", вважають в "Аеробавовні".

До того ж під вітром аеростати можуть відхилятися аж до 45 градусів. Щоб цього не було, їх можна закріпити тросами-відтяжками, але це потягне аеростати донизу і потребуватиме від них ще більшої підйомної сили.

Реактивний дрон, що влітає в сітку, тягне всю конструкцію з силою до 9 кілоньютонів. Такий ривок, ймовірно, призведе до обриву сітки і тросів аеростатів. Наступний дрон просто влетить в утворений отвір і без перешкод атакує конструкції моста.

Більш потужні аеростати, які здатні витримати вказане навантаження, існують, але виробляються в США і коштують вони мільйони доларів.

Їх встановлення і обслуговування - це дуже тривалий та коштовний проєкт, вважають у "Аеробавовні", і тому вважають це не дуже гарним варіантом для України.