Що таке роботизовані турелі, які мають врятувати Київ від реактивних шахедів

Від атак реактивних шахедів, якими російська армія вже понад місяць нищить інфраструктуру Києва, столицю тепер мають захистити роботизовані вогневі установки. Цю інноваційну технологію Україна вже використовує на фронті. Як вона працює?

Про перший досвід застосування турелей в Києві повідомив у понеділок речник Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат. Днем раніше про це також розповів президент Володимир Зеленський.

За словами президента, в Києві вже встановили понад 12 таких установок, ще вісім автоматичних бойових модулів під кулемети п'ятдесятого калібру встановлюють у Київській області.

Як повідомив речник Повітряних сил Юрій Ігнат, у столиці турелі розміщують у першу чергу на мостах.

В останні дні декілька російських ударів по Південному та Північному мостах Києва, які сполучають правий і лівий берег столиці, завдали пошкоджень та фактично зупиняли рух транспорту в місті.

Ігнат повідомив 5 жовтня, що за допомогою нових установок вже вдалося збити реактивні "Герані-5".

"Є вже збиття реактивних "Гераней-5", я був скептиком, чи це можливо, але застосування інноваційних технологій, ШІ, виключило людську помилку, працюють технічні розрахунки, використання машинного зору", – сказав Ігнат.

Оскільки турелі діють автоматично, військові наголошують, що під час повітряних тривог перебувати біля вікон не слід.

Основна проблема з реактивними безпілотниками - їхня швидкість, яка в декілька разів перевищує швидкість звичайних шахедів.

Зеленський заявляв, що звичайні шахеди українська ППО зараз перехоплює приблизно у 85–92% випадків, тоді як реактивні дрони - лише половину чи трохи більше.

То як допоможуть турелі?

Як це працює

Турель, від французького "маленька башта", - це установка для кріплення кулемета чи гармати різних калібрів. Вона повертається у горизонтальній та вертикальній площинах і дає змогу наводити зброю на ціль.

Оснащені штучним інтелектом турелі самостійно виявляють та прораховують траєкторію ворожого безпілотника.

Уся механічна частина - поворот установки, наведення на ціль - відбувається автоматично. Оператору залишається лише підтвердити ураження одним натисканням кнопки.

Це інноваційне рішення зʼявилося на озброєнні українських сил ще в травні цього року.

ШІ-турель розробили українські виробники разом з кластером оборонних інновацій Brave1 та військовими. Першими турель випробували в бою військові підрозділу К-2, які активно використовують безпілотники та нові військові технології.

Як повідомляло тоді міноборони України, цю технологію почали використовувати для захисту військових від дронів на прифронтових територіях і лінії бойового зіткнення.

Турелі насамперед дали змогу захиститися від невразливих до РЕБ дронів на оптоволокні.

Але вони також ефективні для швидкої та маневреної цілі.

Автоматичне ухвалення рішень і швидкий прорахунок параметрів дозволяють оперативно реагувати та відкривати вогонь у напрямку повітряних цілей, пояснювало профільне видання Мілітарний.

В Україні використовують різні види автоматизованих турелей, як-от Sky Sentinel чи ще одна українська розробка "Хижак".

"Хижак" може повертатися на 360 градусів і піднімати зброю вгору на 75 градусів.

Радіус дії роботизованих турелей є невеликим, оскільки основним засобом ураження залишається кулемет.

Так, турель "Хижак" під час випробувань вражала FPV-дрон на відстані до 220 метрів, а розпізнавала його на відстані до 250 метрів.

Який саме тип турелей зараз встановлюють у Києві, не повідомляють.

Влада закликає мешканців не публікувати фото і відео зенітних установок, а також наслідки обстрілів. Адже противник таким чином відстежує і аналізує їх, щоб коригувати повторні удари.

Як нагадала знову мерія Києва, заборонено знімати та публікувати:

Навіщо потрібна роботизація систем ППО?

Ілля Абішев, військовий оглядач BBC

Що швидше рухається ціль, то важче в неї влучити. Мобільні вогневі групи непогано зарекомендували себе в боротьбі з дронами з бензиновим двигуном, але навіть їм рідко вдається збити всі. А збивати реактивні безпілотники, швидкість яких утричі вища, ніж у звичайних, - це вже на межі людських можливостей.

Стрілець має опинитися в потрібному місці в потрібний момент. У людини час реагування більший, ніж у автоматики. Людині властиво помилятися - навіть досвідчений снайпер може промахнутися без видимих причин.

Керування дронами-перехоплювачами для протидії швидкісним цілям також потребує автоматизації.

Зображення, яке отримує оператор дрона ППО, надходить до нього із затримкою, і його команда дрону також - сигнал потребує часу на обробку та проходження через супутники й базові станції, до того ж знову ж таки потрібно враховувати час людської реакції.

Нехай це мілісекунди, але за сумарної швидкості цілі та дрона-перехоплювача понад 1000 км/год відхилення може сягати десятків і навіть сотень метрів. А це означає, що людина просто не справляється з керуванням на таких швидкостях, і для успішного виконання завдання потрібно делегувати повноваження автоматиці.

В умовах, коли сторони війни дедалі масовіше використовують ударні засоби, оснащені не примітивним двотактним двигуном внутрішнього згоряння, а швидкісним турбореактивним двигуном, роботизація систем ППО "малого неба" - не просто закономірний процес, а питання виживання.

Штучному інтелекту та його допоміжним системам - машинному зору, автоматичному наведенню тощо - не притаманні людські слабкості, але їхні власні недоліки ще належить довго вивчати й виправляти.