В Ісламабаді почалися переговори між США та Іраном. Американські кораблі розміновують Ормузьку протоку

Президент США Дональд Трамп заявив у Truth Social, що американські військові розпочали розмінування Ормузької протоки та всі іранські мінні загороджувачі потоплені.

Повідомлення про операцію надійшло одночасно з повідомленнями про початок переговорів між США та Іраном в Ісламабаді.

"Ми починаємо процес розмінування Ормузької протоки, - написав Трамп. - Їхній флот знищений, їхні військово-повітряні сили знищені, їхня зенітна техніка не існує, радари не працюють, їхні ракетні і безпілотні заводи практично знищені разом з самими ракетами і безпілотниками, і, що найважливіше, їхні багаторічні "лідери" більше не з нами, слава Аллаху!" - йдеться в його пості.

Американський президент додав, що починаючи процес очищення Ормузької протоки, Сполучені Штати роблять послугу країнам усього світу, у тому числі Китаю, Японії, Південній Кореї, Франції, Німеччині та багатьом іншим.

"Неймовірно, але вони не мають ні мужності, ні волі, щоб зробити цю роботу самостійно", - вкотре дорікнув Трамп іншим державам.

Раніше в суботу журналіст Axios Барак Равід написав у мережі Х, що кілька кораблів ВМС США пройшли через Ормузьку протоку. Високопоставлений американський чиновник сказав журналісту, що цей крок не погоджено з Іраном.

"Це перший випадок перетину американськими військовими кораблями Ормузької протоки з початку війни", - нагадав Равід.

Джерела BBC повідомили, що переговори між США та Іраном вже розпочалися, але вони все ще непрямі, а через пакистанських посередників.

Раніше в суботу обидві делегації зустрілися по черзі з прем'єр-міністром Пакистану Шехбазом Шаріфом.

Переговори між США і Іраном ознаменують найвищий рівень взаємодії між двома країнами з часів Ісламської революції 1979 року, яка зруйнувала їхній міцний стратегічний зв'язок і кинула довгу тінь, яка досі затьмарює стосунки.

Венс і Галібаф можуть не посміхатися. Вони можуть навіть не потиснути один одному руки. Це не зробило б ці складні стосунки ні більш легкими, ні менш ворожими.

Але це послало б сигнал про те, що обидві сторони хочуть спробувати припинити війну, яка шокує весь світ, уникнути ще більш ризикованої ескалації та звернутися до дипломатії, щоб досягти угоди.

Між тим, є мало шансів, що оптимістичний прогноз президента США Дональда Трампа щодо "мирної угоди" в рамках цього хиткого двотижневого припинення вогню збудеться. Його умови оскаржували та порушували з моменту оголошення на початку цього тижня.

Навіть до останньої години іранці тримали всіх у здогадках, чи приїдуть вони на переговори, поки Ізраїль наполягав на відсутності припинення вогню в Лівані.

Але якщо розпочнуться серйозні та тривалі переговори, це також стане найважливішим кроком з моменту виходу Трампа з попередньої знакової ядерної угоди у 2018 році, під час його першого терміну. ​​Він відкинув те, що вважали кульмінацією зовнішньополітичної діяльності адміністрації Обами, назвавши угоду "найгіршою в історії".

Ті переговори, що тривали майже півтора року з проривами та зривами, були останніми зустрічами на високому рівні між тодішнім держсекретарем США Джоном Керрі та тодішнім міністром закордонних справ Ірану Мохаммедом Джавадом Заріфом.

Зусилля з того часу, зокрема під час каденції президента США Джо Байдена, не досягли значного прогресу.

"Направлення вищих чиновників, а також високі ставки для всіх сторін можуть відкрити можливості, яких раніше не було", - оцінює Алі Ваез з Міжнародної кризової групи, який стежив за всіма поворотами подій протягом багатьох років.

Але він застерігає, що цього разу все ще "значно важче".

Розрив між двома сторонами залишається дуже великим, а недовіра дуже глибокою.

Прірва особливо глибока для Тегерана після того, як їхні останні дві серії переговорів, у червні 2025 року та лютому цього року, раптово перервали перші залпи атаки США та Ізраїлю.

Різні стилі переговорників

Якщо переговори дійсно почнуться, стиль їхнього ведення з обох боків кардинально відрізняється.

Трамп хвалиться, що має найкращих укладачів угод – свого спеціального посланника і колишнього забудовника Стіва Віткоффа та колишнього свого зятя Джареда Кушнера, до якого він звертався під час свого першого терміну, коли Угоди Авраама нормалізували відносини між Ізраїлем та кількома арабськими державами, водночас відсунувши на другий план палестинців.

Але Іран, який зараз вважає цих посланців занадто близькими до Ізраїлю, наполягав на підвищенні рівня взаємодії, зокрема з Венсом. Він не лише обіймає офіційну посаду в адміністрації США, не є другом чи членом родини, але й вважається найсильнішим скептиком цієї військової кампанії в команді Трампа.

Підхід Ірану також наклав обмеження, особливо наполягаючи на тому, щоб переговори велися переважно опосередковано, через Оман, їхнього довіреного посередника.

У лютому в Женеві, за високими стінами та подалі від камер, деякі прямі розмови все ж відбулися. Але, як кажуть, іранські прихильники жорсткої лінії, які глибоко не довіряли цьому напрямку, вони зв'язали руки переговорникам. Останні намагалися уникнути будь-якого ризику ворожих чи принизливих обмінів репліками.

Фірмовим стилем Віткоффа було те, що він зазвичай приїжджав сам. Дипломатичні джерела, причетні до цього процесу, кажуть, що він часто навіть не робив нотаток, що лише посилювало підозри Ірану та означало, що переговори часто йшли по колу. Потім до його команди додали Кушнера.

Контраст із переговорами десятирічної давності не міг бути більш разючим.

Делегації США та Ірану тоді включали сильні контингенти досвідчених дипломатів та провідних фізиків. Їх також підкріпили високопоставлені європейські дипломати, а також міністри закордонних справ чотирьох інших постійних членів Ради Безпеки ООН – Великої Британії, Франції, Китаю та Росії.

В останніх раундах переговорів у лютому цього року, як кажуть, вдалося досягти прогресу, коли двом делегаціям допомагали технічні експерти - глава Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) Рафаель Гроссі та досвідчені посередники з інших країн.

Кажуть, що їм вдалося скоротити деякі, але не всі прогалини, принаймні в ядерному питанні, де Іран запропонував нові поступки, у тому числі розведення свого високозбагаченого урану. Потім знову почалася війна.

Тепер ці воєнні дії змінили розрахунки безпеки – для всіх сторін.

Ще до цього конфлікту жорсткі голоси в іранському істеблішменті безпеки виступали за розробку ядерної бомби. Тепер Іран наполягатиме на збереженні свого арсеналу балістичних ракет для самооборони та контролю над Ормузькою протокою. Це дає Тегерану значні важелі впливу та вкрай необхідний економічний рятівне коло.

Але більшість країн Перської затоки, які виступали проти ядерної угоди 2015 року, але згодом досягли обережного зближення зі своїм сусідом, тепер вимагають, щоб питання ракет, які впали на їхні країни, обговорили за столом переговорів.

Ізраїль, і зокрема його прем'єр-міністр Беньямін Нетаньягу, безперечно, розмовлятиме по телефону або прилетить до Білого дому. Ізраїлю важливо забезпечити вирішення загроз з боку Ірану.

"Героїчна гнучкість"

Це відлуння інших історичних часів.

Тринадцять років тому покійний Верховний лідер Ірану аятола Алі Хаменеї неохоче вирішив дозволити своїм переговорникам активізувати ядерні переговори зі США, щоб спробувати досягти угоди. Це називалося "героїчною гнучкістю".

Верховний священнослужитель Тегерана не довіряв країні, яку він зневажливо називав "Великим Сатаною". Але новообраний президент-реформатор Ірану Хасан Рухані переконав його, що їхні економічні труднощі не залишають їм іншого вибору, окрім як зробити все можливе, щоб зняти руйнівні міжнародні санкції.

Тепер його син Моджтаба Хаменеї, який прийшов до влади після вбивства батька на початку цієї війни, дав дозвіл своїм переговорникам зустрітися з посланцями США в Ісламабаді.

Але він зазнав поранення під час атаки США, і масштаби його участі та повноважень тепер не очевидні.

Тепер справами керують прихильники жорсткої лінії, перш за все могутній Корпус вартових Ісламської революції.

Економіка Ірану загрузла в набагато глибшій кризі. Уряд зіштовхнувся з масштабними протестами в січні, які криваво придушив, вбивши тисячі людей.

Країна, вражена цією жахливою війною, намагається зберегти надію на економічні та соціальні зміни, а дехто – і на фундаментальні зміни.

Трамп наполягає, що ці шість тижнів війни призвели до "зміни режиму", і він описує нових лідерів Ірану як "менш радикальних і набагато розумніших".

Момент істини може наближатися – для всіх сторін. Але є ще одна думка, яка витверезвлює.

Тринадцять років тому, коли розпочалися переговори, в заявах лунало, що обидві сторони "далекі одна від одної".

Іран вимагав, щоб США визнали його "право" збагачувати уран, а Вашингтон відхиляв це, висловивши підозру, що Ісламська Республіка прагне отримати ядерну зброю.

Тепер США, здається, кажуть, що це право може бути визнаним – доки збагачення не буда в самому Ірані.

Історія може не повторюватися, але вона римується.