Від пошуків Антихриста і віднайдення Христа - до протистояння з Ватиканом. Як республіканці озброюються вірою перед виборами

У середині березня на секретній локації неподалік Ватикану в Римі один із найвпливовіших техномагнатів проводив серію закритих лекцій на світоглядну тему.

Спікера звали Пітер Тіль – це співзасновник компаній PayPal і Palantir Technologies. Остання розробляє програмне забезпечення для обробки великих масивів даних за допомогою штучного інтелекту. Зокрема, надає Києву технології, які допомагають українській армії відстежувати переміщення й обстріли росіян завдяки ШІ та супутниковим зображенням і тим самим усуває "туман війни".

Тіль також друг і ментор віцепрезидента США Джей Ді Венса та один із найбагатших людей на планеті.

І говорив він про Антихриста, але говорив очікувано неортодоксально.

Докладніше розглянемо його виступ далі у статті.

Тіль - не єдиний представник американського істеблішменту, хто не цурається тем релігії і намагається вступити в діалог або суперечку з католицькою церквою у турбулентні часи правління Дональда Трампа.

Торік у травні президент США вітав перше в історії обрання американця новим Папою Римським.

Тоді той факт, що Роберт Превост із Чикаго очолить католицьку церкву, Трамп назвав "великою честю".

Навряд чи він очікував, що перший американський папа, який носить ім'я Лев XIV, стане чи не найгучнішим критиком адміністрації Трампа у західній культурі.

Папа Лев стоїть на радикально протилежних із Білим домом позиціях щодо міграції та питань війни і миру, і повсякчас озвучує їх.

Якщо взяти до уваги, що католики складають другу за розміром релігійну групу в США - кожен п'ятий дорослий американець належить до католицької церкви, ігнорувати їх, а відтак і Ватикан, для політиків федерального рівня було б недалекоглядно.

За підрахунками дослідницького центру Pew Research, заснованого на даних Бюро перепису населення США, у 2024 році з 267 млн дорослих американських громадян 53 млн були католиками.

Серед останніх 54% є білими, а 36% - латиноамериканцями. Причому 29% від загального числа католиків - мігранти, які народилися деінде і переїхали до США, а 14% - діти мігрантів.

На президентських виборах 2024 року за Дональда Трампа проголосували 77,3 млн виборців - кожен четвертий голос за нього віддали католики.

Утім той факт, що майже половина католицьких виборців є або мігрантами, або ж дітьми мігрантів, аж ніяк не збалансував політику Білого дому щодо міграції.

Електорат налякала жорсткість, із якою Міграційна та митна служба ICE розганяла мирні протести у Міннеаполісі.

Там від її агентів загинули двоє американських громадян - Рене Ніколь Гуд і Алекс Претті.

Їхня загибель перекреслила в суспільному сприйнятті той успіх, якого Трамп досягнув із закриттям південного кордону і зупинці хаотичного потоку незаконних мігрантів з боку Мексики.

Згідно з опитуванням Gallup, станом на січень 2026 року щонайменше 62% громадян США (за іншими опитуваннями цифра ще більша) не підтримували владної політики щодо іміграції.

А рекордні 79% взагалі називали міграцію позитивом для країни.

Дисонанс у сприйнятті католицьким електоратом політики Білого дому може стати проблемою для республіканської партії вже в листопаді на проміжних виборах, а для республіканського кандидата у президенти - за два роки.

Й один із потенційних кандидатів у президенти вирішив діяти на випередження.

Віцепрезидент Джей Ді Венс написав мемуар "Причастя: Пошук мого шляху назад до віри", який має вийти друком у червні.

Книга описує втрату і віднайдення Венсом віри та навернення у католицизм сім років тому.

Мемуари до, а не після висунення в президенти є класикою і мало чи не обовʼязком для кожного гравця американської великої політики.

Губернатор штату Каліфорнія Ґевін Ньюсом, якому пророкують роль кандидата у президенти від демократичної партії, вже видав автобіографію. У ній він розповідає про свій шлях - від дитини з дислексією до мера Сан-Франциско й губернатора найбагатшого штату США.

Проте Венс вирішив йти іншою стежкою. У своїй книзі він розповідатиме, як віра керує ним у приватному житті й політиці. Прикметно, що на публіці Венс заявляв про сподівання, аби його дружина Уша, яка сповідує індуїзм, перейшла у християнство.

Та чи не найголовнішим суперником віцепрезидента - у вірі та на майбутніх виборах президента - є державний секретар США Марко Рубіо.

Він уже йшов на вибори у 2016 році, однак програв на праймеріз республіканської партії Дональду Трампу. Шлях Рубіо до віри теж був звивистим.

Його охрестили у католицькій церкві немовлям, проте за вісім років, коли сім'я майбутнього політика жила в Лас-Вегасі, його перехрестили у мормони. Вже коли йому було 12 років, Рубіо разом із родиною повернувся до католицизму.

Цікаво, що автобіографію про свою віру та шлях своєї родини кубинських мігрантів до життя в США Марко Рубіо видав ще 14 років тому і назвав її "Американський син".

Утім як Венсу, так і Рубіо у майбутній політичній кар'єрі може неабияк заважати близькість до Трампа і його непопулярних серед широкого американського електорату, зокрема, і християн, рішень, приміром, щодо війни проти Ірану.

Окремо в памʼяті американців закарбувалися великоднє сповнене недрукованої лексики звернення Дональда Трампа до Ірану та пізніша його погроза знищити цивілізацію.

Тим часом у Пентагоні, як видається, обрали дещо інший формат співпраці з Ватиканом.

За даними видання The Free Press, повз міністерство оборони США не минула промова Льва XIV 9 січня цього року до дипломатичного корпусу у Ватикані.

У ній глава католицької церкви стверджував, що дипломатія, яка просуває діалог і наближає до консенсусу, витісняється іншим типом дипломатії, що заснована на силі.

Ця промова відбулася за тиждень після операції США у Венесуелі.

Понтифік також заявив, що війна знову в моді, а прагнення до неї поширюється.

Відтак у січні цього року заступник міністра оборони США Піта Геґсета Елбридж Колбі викликав на нараду тодішнього посла Ватикану в США Крістофа Пʼєра.

За даними The Free Press, Колбі начебто заявив апостольському нунцію, що Сполучені Штати "мають військову міць робити що їм заманеться, а церкві було б краще стати на їхній бік".

Інший чиновник, що був присутній на зустрічі, начебто згадав про Авіньйонське Папство, також відоме як Авіньйонський полон пап, коли резиденція папи переїхала з Рима до Авіньйона і потрапила в залежність від французької корони, а більшість пап і кардиналів у той період були французами.

Видання додало, що цей діалог заступника міністра оборони США з папським послом змусив Льва XIV відмовитися від ідеї відвідати Америку цього року, а натомість поїхати на острів Лампедуза, куди з Тунісу й інших африканських країн прибувають мігранти на шляху до Європи.

Проте в коментарі виданню Newsweek речник Пентагону заявив, що матеріал The Free Press "дуже перебільшений і спотворений", а власне зустріч між Елбріджем і нунцієм була поважною і адекватною дискусією.

Повернімося до Пітера Тіля - ментора і близького друга Джей Ді Венса, який неабияк допоміг розквіту карʼєри політика.

Тіль вклав гроші в інвестиційну фірму Венса, а також допоміг профінансувати виборчу кампанію до Сенату.

Мільярдер і віцепрезидент мають тотожні погляди на світ: обидва критикують чинні світові еліти та глобалізацію і підтримують поширення ролі технологій у суспільстві.

58-річний Пітер Тіль зростав у родині євангелістів і називає себе віруючою людиною.

Прикметно, що протестанти, які за часів Реформації відокремилися від католицизму, не визнають Папу Римського наступником апостола Петра або духовним главою церкви.

Вони спираються на Біблію, а главою церкви вважають Ісуса. І саме до протестантів належать євангелісти.

Народженого у Франкфурті і вихованого у США та Південно-Африканській Республіці, Пітера Тіля завжди цікавила філософія.

І саме цей предмет, попри неабиякі успіхи Тіля в математиці, він вирішив вивчати у Стенфордському університеті.

Лекції Пітера Тіля про Антихриста у Римі тривали з 15 по 18 березня та були закритими для преси – потрапити на них можна було лише за особистим запрошенням.

Отримати його й почути мільярдера, за словами організаторів події, змогли представники технологічного сектору, а також університетських і богословських кіл.

Та попри таємничість події, основні тези лекцій Пітера Тіля про Антихриста є відомими завдяки тому, що торік він проводив таку ж серію лекцій у Сан-Франциско - головному мегаполісі технологічної доби людства.

Вибір Риму як наступного місця для подібних обговорень став не менш символічним з його близькістю до мурів Ватикану. Фактично це був виклик традиційному авторитету церкви.

У Новому Заповіті згадка про Антихриста трапляється кілька разів.

Наприклад, у вірші 2:22 в Першому посланні Івана Антихриста називають тим, хто виступає проти Бога і заперечує Ісуса як Христа, тобто Месію :

"Хто неправдомовець, як не той, хто відкидає, що Ісус є Христос? Це Антихрист, що відкидає Отця і Сина".

У вірші 2:18 вже йдеться про те, що антихристів може бути багато, і що це необов'язково мають бути люди, але й, приміром, явища і тренди:

"Діти, остання година! І, як ви чули, що Антихрист іде, то й тепер з'явилося багато антихристів".

Саме про Антихриста як про дух і вплив говориться у вірші 4:3:

"…це дух Антихриста, про якого ви чули, що він приходить, і тепер уже є у світі".

Проте Пітер Тіль бачить Антихриста в іншому.

На його думку, ним може бути хтось або щось - світовий лідер або світовий уряд, який зʼявиться на обіцянці зупинити глобальну кризу, спричинену, приміром, поширенням штучного інтелекту.

Але не ШІ єдиним - під підозру Тіля падає й активізм на захист довкілля або ж проти ядерної війни. Пітера Тіля непокоїть, що у такий спосіб може бути обмежений технологічний прогрес.

Папа Лев XIV, що прикметно, торік у жовтні на кліматичній конференції у Римі благословив крижану брилу з Гренландії. Понтифік також попереджає про загрози ШІ.

Ватикан відреагував на лекції Тіля статтею радника папи зі штучного інтелекту - отця Паоло Бенанті.

Він назвав Тіля "політичним теологом", а лекції - "тривалим актом єресі" проти того ліберального консенсусу і основ громадянського співіснування, які мільярдер вважає застарілими.

До виборів президента у США залишається трохи більше двох років. Утім ще цього літа, коли Америка святкуватиме 250-річчя заснування держави, стане зрозумілою позиція Ватикану щодо політики Білого дому і його представників - барометром відносин Ватикана з Вашингтоном стане візит або його відсутність першого американського Папи Римського до вітчизни.