Феї - не ті, ким здаються. У давніх казках це небезпечні та сексуальні істоти

Феї у стародавньому фольклорі ніколи не були доброзичливими чарівницями, якими їх зображують у сучасних дитячих казках. Вони жорстокі і небезпечні істоти, які зваблюють людей, і сьогодні цей образ несподівано підхопив жанр еротичного фентезі.

Від стародавніх скандинавських лісових фей і легенди про Мелюзину XV століття до "Сну літньої ночі" Шекспіра, фольклорні історії про фей сповнені обману та спокуси.

Нещодавній анонс виходу двох нових романів із серії еротичного фентезі "Двір тернів і троянд" допоміг акціям видавництва підскочити на приголомшливі 20%.

Авторка серії Сара Дж. Маас – впливова фігура у видавничій індустрії: її книги перекладено 40 мовами, а загальний світовий наклад перевищує 70 мільйонів примірників.

Її успіх є частиною ширшого сплеску популярності романтичного фентезі - який іноді жартома називають faerie smut (відверта еротична фантастика).

Зазвичай у цьому жанрі головною героїнею є жінка, яка проходить складні випробування у детально прописаному фантастичному світі, або світі фейрі (це слово старофранцузькою означає фей). Героїня вступає в романтичні стосунки з непередбачуваною та потойбічною істотою.

Як правило, присутній і еротичний елемент - шанувальники говорять про рівень "пікантності" від невинних поцілунків до відвертих сексуальних сцен.

Однак гарячий елемент сучасного жанру не є чимось новим. Феї зі стародавнього фентезі - далеко не ті доброзичливі істоти з дитячих казок на ніч та вікторіанських образів, які махають чарівними паличками та виконують бажання.

Вони складні, небезпечні та сексуальні істоти - саме такими спочатку феї і були у фольклорі.

"Зв'язок між феями та сексуальністю сягає далеко в минуле, - каже Френсіс Янг, авторка нової книги "Феї: історія". - Це давня традиція, згідно з якою феї, жінки або чоловіки, зваблювали людей. Ймовірно, найвідомішим прикладом цього є історія про Там Ліна".

У цій старовинній шотландській баладі 1540-х років жінка на ім'я Джанет зриває троянду в лісі Картерхо та зустрічається з гарним юнаком на ім'я Там Лін. Пізніше вона дізнається, що вагітна, і знову шукає Там Ліна. Він каже їй, що його тримає в полоні Королева фей, але Джанет може повернути його, якщо виконуватиме його вказівки.

У баладі є сильний сексуальний підтекст. Джанет одягнена в зелене, що асоціюється зі спокусою, пішла в ліс можливо з метою спокусити Там Ліна.

В деяких версіях їй доводиться міцно тримати його в обіймах, поки феї перетворюють його на різних істот, а зрештою на оголеного чоловіка.

Традиційне уявлення чоловіка, який рятує дівчину, тут перевернуте. Сара Дж. Маас стверджує, що ця балада надихнула її романи. Одного з головних героїв всесвіту "Двір тернів і троянд" (ACOTAR) як раз і звати Тамлін.

Янг зазначає, що такі сюжети існують далеко за межами Британії та Ірландії.

"Є скандинавська скогсро (лісова фея чи дух), яка з'являється в лісі в образі спокусливої жінки, але якщо придивитися уважніше, можна побачити, що в неї копита корови. Будь-хто, хто займається з нею сексом, помирає протягом року", – каже він.

"Скогсро схожі на іншу скандинавську фольклорну істоту - хульдру".

Потойбічні духи

Ще один поширений сюжет про сексуальні стосунки людини з міфічною істотою - це легенда про могутнього водяного духа Мелюзину.

Келлі Фіцджеральд, керівник Школи ірландських та кельтських досліджень в Університетському коледжі Дубліна, розповідає BBC: "Легенда про Мелюзину (1393) походить з французької традиції, але дуже поширена в Ірландії. За сюжетом чоловік одружується з селкі, тобто жінкою-тюленем".

Цей тип сюжету має й зворотний бік – у ньому головна героїня закохується у звіра, який виявляється зачарованим чоловіком.

Фіцджеральд, який є автором книги "Ірландські народні казки", наводить приклад казки з графства Донегол про принцесу, яка виходить заміж за чоловіка. Мачуха перетворила його на бика, але інші чари дозволяють йому знову перетворитися на чоловіка вночі, коли він лягає до ліжка принцеси.

Відлуння цього сюжету є в пʼєсі Шекспіра "Сон літньої ночі", написаній у середині 1590-х років.

Титанія, королева фей, під дією чар закохується в ткача на ім'я Боттом. Його голову перетворює на ослячу Пак, пустотливий і часом жорстокий помічник короля фей.

У Титанії є чотири служниці: Мот, Горошинка, Павутинка і Гірчичне Зернятко - у в багатьох постановках наголошується на еротичному підтексті образу цих фей.

Постановка Королівської шекспірівської трупи 1999 року під керівництвом Майкла Бойда була так насичена сексуальними мотивами, що групу школярів вивели із зали під час антракту.

Занепалі янголи та напівбоги

Дискусія про те, ким насправді є феї - занепалими янголами, напівбогами чи духами людей - триває й досі, і дехто вбачає їхні витоки в таких постатях, як Ліліт.

Цей образ, імовірно месопотамського походження, запозичений у деяких юдейських фольклорних сюжетах, як-от історія про першу дружину Адама, яку вигнали з Едему після того, як вона зажадала рівності з ним.

Вона вступає в сексуальні зв'язки з чоловіками, часто коли ті сплять, щоб завагітніти.

Ліліт часто пов'язують із Ламією - персонажем грецької міфології. Ламія також зваблює чоловіків і, як і Ліліт, викрадає немовлят - поведінка, характерна для фей.

Важко точно визначити, коли і чому феї почали змінюватися - від примхливих і лякаючих істот фольклору до тих яскравих і доброзичливих чарівниць, якими їх часто уявляють сьогодні.

Як зазначають автори книжки "Чарівний народ: британські та ірландські феї від 500 року н.е. до сьогодення" Саймон Янг і Кері Гоулбрук, перші крила у фей "з'являються лише наприкінці XVIII століття на картинах і були вигадкою групи британських художників, а не елементом традиційного фольклору".

Минуло ще 70 років, перш ніж крила фей почали згадувати і в казках, і ще 50 - до перших тверджень, що люди бачили фей із крилами.

Автори дослідження також зазначають, що віра у фей зменшилася з середини XIX століття з настанням індустріальної епохи. Можливо, це результат урбанізації та занепаду сільських місць, яким надавав перевагу цей чарівний народець. А можливо віру у фей похитнув розвиток наукових знань та скептицизму щодо народних забобонів.

Можливо, зникненню фей також сприяло зростання дитячої смертності.

У певному сенсі фея Дінь-Дінь із "Пітера Пена" Дж. М. Баррі уособлює одночасно й старі традиції, і нові: вона фізично нагадує милу фею, проте є хаотичною та жорстокою, а в її ревнощах до Венді очевидно є сексуальний підтекст.

Чому еротичне фентезі знову популярне

Якщо романтичне фентезі бере коріння в тисячолітніх традиціях, чому його популярність зараз так стрімко зростає?

Основна аудиторія - молоді жінки, хоча останнім часом дедалі більше чоловіків також цікавляться цим жанром. Продажі книг злітають, за ними збираються знімати серіали.

"Мені здається, що читачі зараз більше, ніж будь-коли, прагнуть втечі від реальності, - каже Кеті Фрейзер BBC. - Ці книги дають відчуття комфорту".

Фрейзер, яка сама читає еротичні фентезі, не є прихильницею термінів fairy smut або fairy porn.

"Я категорично не погоджуюсь із назвою порно-фентезі, - каже вона. - Це знецінює твори, написані жінками, які читають переважно жінки. Так, у книгах є секс, але вони також мають динамічні сюжети і фокусуються на жіночій активності та самореалізації".

"Традиційно романтичну літературу завжди більше читали жінки, ніж чоловіки, - каже Фітцджеральд. - Книжки британського видавництва романтичної прози Mills & Boon - це втеча від реальності. А персонажі на кшталт Полдарка з романів Вінстона Грема так само повʼязані з фентезі, як і коханець із потойбічного світу фей".

Вона додає: "Очевидно, що в цих позачасових історіях є щось, що справді захоплює людську уяву. Їх розповідали й переказували, і те, як вони проявляються зараз, можливо, є відповіддю на те, яким є світ зараз, а також, що в них є потреба".

"Крім того, - сміється вона, - я розумію, що молоді люди сьогодні не займаються сексом так багато, як молоді люди 10 років тому. Можливо причина також у цьому?"