Польща ховається під французьку "ядерну парасольку". Чи може Париж замінити Америку в Європі

Польща збирається взяти участь у французькій ініціативі зі створення нової системи ядерного стримування у Європі.

У понеділок президент Франції Еммануель Макрон провів перемовини з польським прем'єром Дональдом Туском. На пресконференції після зустрічі в Гданську Туск зазначив, що "стратегія Вашингтона щодо Європи очевидно змінилася".

ВВС розповідає про те, що відбувається з проєктом "ядерної парасольки" під егідою Франції, про який Макрон вперше оголосив у березні 2025 року.

"Ми вирішили приєднатися до групи країн, запрошених Францією до співпраці. Це ексклюзивна група країн, які розуміють необхідність європейського суверенітету. Ми живемо в світі, в якому нам необхідні можливості ядерного стримування", - сказав Туск.

Про цю ініціативу вперше оголосили в березні 2025 року. Через рік, 2 березня, Франція оновила свою ядерну доктрину. Вона збільшила кількість ядерних боєголовок, а також припинила публікувати детальні зведення про свої запаси. У цій доктрині також заявили про готовність розташовувати ядерні сили на території європейських союзників.

Макрон заявив, що до ініціативи приєдналися кілька європейських країн, включаючи Бельгію, Німеччину, Грецію, Данію, Нідерланди, Польщу та Швецію.

Вони отримають можливість розміщувати на своїй території французькі літаки з ядерною зброєю, які таким чином зможуть "поширитися по всьому європейському континенту", щоб "ускладнити розрахунки наших противників", сказав він.

У неділю 19 квітня чеський прем'єр Андрій Бабіш заявив, що Чехія також хотіла б обговорити із Францією деталі своєї участі в цій ініціативі. "Ми зацікавлені в цих ініціативах, і нам необхідно обговорити деталі та спробувати досягти якоїсь участі (в цьому. - Ред.)", - цитує його агентство Reuters.

На початку березня канцлер Німеччини Фрідріх Мерц і Еманнуель Макрон опублікували заяви, оголосивши про створення двосторонньої робочої групи з ядерних питань.

Ця група задумана як інформаційно-консультативний орган, завданням якого буде визначити "оптимальне поєднання звичайних озброєнь, протиракетної оборони та французького ядерного потенціалу".

Французька зброя

У всіх цих випадках йдеться не про передачу ядерної зброї іншій країні. Вона залишається французькою. Це важлива обставина, оскільки йдеться не про порушення Договору про непоширення ядерної зброї (ДНЯЗ).

У вівторок 21 квітня НАТО опублікувало заяву, де на офіційному рівні зазначено, що будь-які нові ініціативи в сфері ядерних озброєнь не є порушенням режиму непоширення. Втім, про французьку ініціативу там не згадали.

"Домовленості НАТО про спільне використання ядерної зброї завжди повністю відповідали ДНЯЗ. Вони існують з періоду, що передує набранню чинності Договором у 1970 році, і зберігалися на момент його безстрокового продовження в 1995 році. Домовленості НАТО про спільне використання ядерної зброї відіграють ключову роль в запобіганні поширення, що є однією з ключових цілей ДНЯЗ", - йдеться в заяві альянсу.

Тим не менше, в тій же заяві альянс ще раз нагадав, що у нього є функція ядерного стримування: "Доти, поки існує ядерна зброя, НАТО залишатиметься ядерним союзом. Основна мета ядерного потенціалу НАТО - це збереження миру, недопущення примусу та стримування агресії".

Англо-французький альянс

Крім Росії, ядерна зброя в Європі є тільки у Франції та Великої Британії.

Крім того, США зберігають тактичні ядерні боєприпаси (бомби) на складах у Бельгії, Німеччині, Італії, Нідерландах і Туреччині. Ці бомби належать США і їх можна застосовувати тільки під американським керівництвом.

Традиційно Франція і Велика Британія займалися ядерним стримуванням в рамках власних доктрин, і їх підхід відрізнявся. Британія діяла в рамках НАТО, французи орієнтувалися на безпеку своєї держави. Ця ситуація почала змінюватися в 2025 році.

10 липня Франція і Велика Британія підписали Нортвудську декларацію, в якій йшлося, що дві країни створюють спільну керівну групу з ядерної політики, значно поглиблюючи співпрацю і координацію в ядерній сфері.

Для забезпечення політичного керівництва документ передбачає створення британсько-французької керівної групи із ядерної політики, яку очолюють адміністрація французького президента і британський уряд.

Ця група має координувати роботу в сфері ядерної політики, можливостей та операцій, йшлося в документі. Ця декларація не об'єднала дві системи ядерного стримування, але тепер вони йдуть паралельним курсом, постійно перебуваючи на зв'язку.

У НАТО при цьому окремо існує Група ядерного планування, в якій Франція не бере участі. Група займається плануванням ядерної політики Альянсу та бере участь в прийнятті рішень щодо ядерної доктрини НАТО.

Російська ядерна активність

Головним спусковим механізмом, який привів у дію всі ці зміни, стала російська агресія проти України. Від самого початку війни російське керівництво, включаючи Володимира Путіна, застосовує риторику зі згадкою ядерної зброї.

Вже на четвертий день війни Путін перевів стратегічні ядерні сили в "спеціальний режим бойового чергування".

У результаті в 2024 році Росія оновила ядерну доктрину, трохи розширивши умови застосування ядерної зброї.

Крім того, Путін не раз оголошував про випробування нових засобів доставки, таких як ядерна торпеда "Посейдон" і крилата ракета "Буревестник" із ядерною енергетичною установкою.

Хоч підтверджень про ці випробування із незалежних джерел не надходило, ці заяви стали частиною "ядерної" риторики російського президента.

Російські стратегічні ядерні сили забезпечують стримування із США, а у випадку з європейськими країнами Росія оперує ядерними ракетами, які були заборонені Договором про ліквідацію ракет середньої і меншої дальності. Він перестав існувати в 2019 році за ініціативи США.

У 2023 році Росія передала Білорусі тактичну ядерну зброю, зберігаючи при цьому контроль над її застосуванням. Носіями такої зброї, судячи із репортажів міністерства оборони Росії про навчання з її розгортанням, є ракети оперативно-тактичної і меншої дальності.

Крім того, Росія двічі застосовувала в ході війни в Україні ракету середньої дальності "Орешник" в неядерному оснащенні з кількома бойовими частинами. Ця ракета може нести ядерні боєголовки - це її основне призначення.

Точна дальність "Орешника" невідома, але Володимир Путін назвав її ракетою середньої дальності. Радіус дії таких ракет складає від 1000 до 5500 кілометрів. Тобто ця ракета може вразити будь-яку ціль в Європі.

Наскільки надійна "ядерна парасолька" США?

Другою причиною, через яку Європа, вочевидь, стала вибудовувати власне ядерне стримування з Росією, стала політика президента США Дональда Трампа.

Американський президент і його адміністрація не раз висловлювали претензії до європейських членів НАТО з цілого ряду питань, головне з яких - питання захисту континенту.

Фундаментальна претензія Вашингтона полягає в тому, що європейські держави протягом довгих років витрачали на свою оборону не так уже і багато грошей, тому що розраховували на захист із боку США.

З цим у Європі не сперечаються, і багато країн уже збільшили свої військові бюджети, хоч зробити це відразу не всі можуть.

Як найважливіший гарант безпеки континенту Америка, вочевидь, розраховує і на зустрічні кроки. Одним із таких кроків, як вважають у Вашингтоні, повинна була стати підтримка американської війни проти Ірану, яка розпочалася 28 лютого.

Американці не стали завчасно домовлятися про співпрацю в рамках цієї операції зі своїми союзниками по НАТО, і навіть не попереджали їх про початок війни.

Після її початку Іспанія, наприклад, закрила повітряний простір для літаків США, які беруть участь в кампанії, а Італія поставила вимогу питати про дозвіл окремо і заборонила американським бомбардувальникам приземлятися на Сицилії під час польотів в Іран.

У результаті Трамп почав вимагати, щоб НАТО приєдналося до воєнної операції, спрямувавши свої сили, зокрема, на звільнення Ормузької протоки. Та цього так і не сталося.

Протягом останніх двох місяців Трамп порушував питання про доцільність виконання 5-ї статті Північноатлантичного договору, яка забезпечує колективний захист країнам-учасницям альянсу, обіцяв вивести американські війська з континенту і навіть погрожував виходом США із НАТО.

Складнощі європейського стримування

Французька ініціатива має чимало складнощів, зазначає співробітник Центру міжнародної і оборонної політики Університету Квінс Максим Старчак.

За його словами, зараз французька ідея полягає в тому, щоб залучити звичайні збройні сили європейських країн до участі в операціях із застосуванням ядерної зброї.

Оскільки йдеться передусім про тактичні боєприпаси, які від початку планували застосовувати в рамках театру бойових дій в інтересах сухопутних сил, то в цьому дійсно є логіка.

Втім, за словами експерта, поки що у Франції немає ресурсів, щоб забезпечити не просто посилення наземних операцій союзників, а повноцінне ядерне стримування.

"Поки Франція не створить додаткові ядерні сили, переміщувати всі існуючі поза національною територією збройні сили Франції не будуть. Без розташування своїх ядерних сил на території союзників французька ідея європейського ядерного стримування не буде переконливою", - сказав Максим Старчак.

Інша проблема французького ядерного стримування в Європі - це літаки-носії. У країнах, де США розмістили ядерну зброю, є американські літаки, спеціально підготовлені для її застосування - F-16 та F-35.

Французькі винищувачі Rafale, спроможні нести ядерні боєприпаси, є тільки у Франції.

"Франція навіть технічно не може реалізувати ту ж політику спільних ядерних місій, які є в США в рамках НАТО. Тобто навіть якщо Франція вирішить розмістити ядерну зброю на території європейських союзників і зможе це зробити, вона реалізовуватиме свої ядерні місії самостійно", - вважає Максим Старчак.

"Водночас країни-партнери, - додає він, - будуть залежати від військового планування Франції без можливості реальної участі в ядерних місіях. Поки що незрозуміло, чи погодяться європейці бути в такій ролі".