Італія колись була взірцем здорового харчування, а тепер там проблема дитячого ожиріння

Повсякденне життя Сальваторе непросте. У свої 17 років він важить 170 кг і ледь ходить.

Він не може сам зав'язати шнурки, а його скутер Vespa ледве витримує таку вагу — лише за один тиждень колеса лопалися сім разів.

"Він їсть без упину", — каже його мати Анна.

Сальваторе — один із дедалі більшої кількості італійських дітей та підлітків, які живуть із ожирінням.

Ця проблема особливо гостро стоїть на півдні: у деяких районах регіону Кампанія понад 40% восьми- та дев'ятирічних дітей мають надмірну вагу. А містечко Понтічеллі на околиці Неаполя здобуло непривабливу репутацію однієї зі світових столиць дитячого ожиріння.

Це разючий поворот для країни, яку тривалий час вважали батьківщиною середземноморської дієти. Проте сьогодні, за даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), італійські діти — одні із найповніших у Європі.

Сальваторе чекає на операцію, яка має змінити його життя. Це має статися у лікарні Бетанія в Понтічеллі, де доктор Соня К'яппетта вже 15 років лікує пацієнтів із важкими формами ожиріння.

За її словами, донедавна більшості її пацієнтів було близько п'ятдесяти років.

"Тепер я бачу тих самих пацієнтів уже підлітками, віком від 16 років. Вони молодшають, і це лякає".

Хірургічне втручання, яке вона проводить, видаляє до 90% шлунка, тобто люди більше не можуть споживати їжу у великих кількостях. Попит на такі операції в цій частині Італії стрімко зріс.

Проте Сальваторе повідомили, що йому робити операцію поки не можна. Його вага надто велика, що робить хірургічне втручання надто небезпечним.

Замість цього доктор К'яппетта приписала йому ін'єкції препарату GLP-1 для схуднення, щоб приборкати апетит і допомогти йому скинути достатньо ваги для проведення операції.

Десятиліттями Італію ставили за приклад здорового харчування.

Середземноморська дієта, багата на овочі, бобові, оливкову олію, цільнозернові продукти та рибу, здобула популярність після того, як американський фізіолог Ансель Кійс та його дружина, біохімік Маргарет Кійс, у 1950-х роках дослідили громади на півдні Італії та пов'язали їхні звички з вражаючо низьким рівнем серцево-судинних захворювань.

Їхнє дослідження перетворило регіональний раціон на одну з найвідоміших дієт у світі — орієнтир для здорового способу життя.

Проте Італії, яка натхненна тими дослідженнями, більше не існує.

"Традиційну середземноморську дієту втрачено", — зазначає доктор Вальтер Лонго, директор Інституту довголіття при Університеті Південної Каліфорнії. — "Лише 10% італійців насправді дотримуються її".

Лонго підсумовує сучасну італійську дієту правилом, яке він називає "п'ять P": піца (pizza), паста (pasta), картопля (potatoes), білок (protein) та хліб (pane — італійське слово, що означає хліб).

Ці зміни помітні всюди: від полиць супермаркетів, завалених ультраобробленими продуктами, до піцерій, де продають шматочки піци, щедро викладені картоплею фрі, сосисками та смаженими закусками.

Доктор Роберто Берні Канані, педіатр і фахівець із дитячого ожиріння з Неаполітанського університету імені Федеріко II, бачить наслідки цього щодня.

"Я лікував дітей, яким лише два або три роки, а вони вже важать 25 кг", — каже він.

За його словами, більшість батьків навіть не усвідомлює, що у їхніх дітей надмірна вага.

"Вони приходять до мене з іншими скаргами — кашель, біль у животі, діарея. Вони й не здогадуються, що причиною всього є саме вага їхньої дитини".

Десятирічна Франческа має постійний кашель і труднощі під час ковтання. Лікарі підозрюють запальне захворювання стравоходу.

Вона важить 60 кг, але це не те, чому її батьки звернулися по медичну допомогу.

Франческа розповідає, що на сніданок їсть хліб із Nutella, на перекус — бісквіт із шоколадною начинкою, на обід — пасту з сочевицею, а на вечерю зазвичай їсть курку.

"Але вона не їсть овочів", — втручається її мати Кармен. — "Я ставлю їх перед нею, але вона до них навіть не торкається".

Батьки Франчески наполягають, що вона активна. Дівчинка займається художньою гімнастикою та латиноамериканськими танцями й абсолютно не втомлюється. Вони ніколи не вважали її вагу проблемою.

Доктор Берні Канані доходить іншого висновку.

Проблема, пояснює він, полягає у загальній системі харчування, а не в якійсь одній конкретній страві. Дрібні, але висококалорійні перекуси впродовж дня, солодкі напої, занадто мало овочів та фруктів і брак розуміння того, як ці звички накопичуються з часом.

"Це дуже хороша мати", — каже він. — "Дуже хороший батько. Вони просто не усвідомлюють важливості якості раціону та маси тіла".

На момент, коли багато родин нарешті потрапляють до його клініки, шкідливі звички вже глибоко вкорінилися. Вони зароджуються вдома й закріплюються у школі.

А заохотити дітей до більшої фізичної активності в Італії буває дивовижно складно.

Багато шкіл розташовані у красивих старовинних палаццо, які свого часу просто не були спроєктовані з урахуванням вимог до сучасної фізкультури.

Початкова школа імені Уго Фосколо — не виняток. У її спортзалі ледве вистачає місця, щоб дітям одного класу можна було нормально рухатися.

"У мене є один учень, за якого я особливо хвилююся", — каже Франческа Печче, вчителька цієї школи. — "Йому 10 років, і він важить близько 60 кілограмів".

Вона намагалася порушити це питання з його матір'ю.

"Але вона не переймається", — зазначає Печче. — "У неаполітанській культурі вважають: якщо дитина трохи пухкенька й з рожевими щічками, то вона здорова".

На її думку, школи можуть допомогти це змінити, особливо якщо діти "приноситимуть додому" уроки про здорове харчування.

"Іноді простіше виховати батьків через їхніх дітей, ніж навпаки".

У середній школі в Неаполі учні заходять до класу на семінар із харчування, який проводить Фонд Вальтера Лонго.

Ця програма - частина регіональної ініціативи з боротьби з дитячим ожирінням.

Упродовж найближчих місяців у ній візьмуть участь понад 17 000 учнів із 25 шкіл. Сім'ї також отримають підтримку, щоб змінити харчові звички вдома.

Проте переконати вдалося далеко не всіх школярів.

Вісімнадцятирічний Чіро сумнівається, що сама лише інформація зможе змінити поведінку.

"Мої однокласники й так знають, що корисно, а що ні", — каже він. — "Їм просто байдуже".

Дев'ятнадцятирічна Кармен налаштована оптимістичніше.

"Як на мене, це було справді корисно, адже сучасна молодь просто захоплена фастфудом і мало рухається".

За її словами, проблема полягає в тому, що спокуса чигає на кожному кроці. Змінилися навіть ті страви, які традиційно асоціюються з Італією.

"Коли ми йдемо поїсти піцу, люди вже не замовляють звичайну "Маргариту". Вони зверху викладають картоплю фрі, сосиски та смажені закуски".

Додайте до цього вікові кліше про італійських матерів і бабусь, які висловлюють свою любов через їжу, — і ви отримаєте ідеальний шторм.

Ожиріння — це "глобальна епідемія, що стрімко наростає", зазначають у ВООЗ. Понад один мільярд людей у світі зараз мають ожиріння, а показники дитячого ожиріння з 1990 року зросли в чотири рази.

У 2025 році Італія стала першою країною, яка ухвалила національний закон, що визнає ожиріння хронічним, прогресуючим і рецидивуючим захворюванням.

Замість того, щоб розглядати ожиріння просто як результат невдалого особистого вибору, новий закон країни визнає його хронічною хворобою, на яку впливають біологія, довкілля та соціальні обставини.

Регіон Кампанія став випробувальним майданчиком для втілення цієї філософії на практиці, запустивши низку амбітних ініціатив — включно з контроверсійним експериментом із використанням "дієти, що імітує голодування".

Дослідники залучають 300 підлітків із надмірною вагою, які кожні три місяці проводитимуть по п'ять днів на суворо контрольованому раціоні: 1100 калорій у перший день і 770 калорій протягом наступних чотирьох днів. Цей раціон є настільки обмеженим, що нагадує повноцінне голодування.

Мета полягає в тому, щоб спровокувати "метаболічне перезавантаження".

"Голодування, або контрольоване обмеження їжі, пов'язане з тривалішим і здоровішим життям", — стверджує доктор Лонго, який присвятив три десятиліття вивченню ефектів голодування.

Проте далеко не всі фахівці з ожиріння переконані, що голодування - правильний підхід для дітей.

Педіатр Берні Канані вважає, що доказова база щодо використання дієт, які імітують голодування, серед дітей усе ще надто обмежена, аби рекомендувати їх у клінічних протоколах Італії.

Він також непокоїться, що суворі обмеження в харчуванні можуть становити психологічні ризики для підлітків, чиє ставлення до їжі все ще формується.

"Я побоююся, що накладання жорстких харчових обмежень на підлітків може підвищити ризик розвитку розладів харчової поведінки, анорексії та дисморфофобії", — зазначає він.

Тим часом Сальваторе сподівається, що йому зроблять операцію влітку — і він уперше за багато років зможе одягнути плавки, не почуваючись ніяково.

Та він такий не один. По всій Італії ціле покоління дітей зростає дедалі далі від середземноморської дієти, яка колись зробила їхню країну знаменитою.

За участю Боба Гаварда.