"Це як запах мертвого тіла": Австралію охопила моторошна навала мишей

Навала мишей тероризує фермерів на величезних територіях Австралії: гризуни поширюються у будинках та спустошують зернові поля.

Це відбувається в той час, коли фермери вже потерпають від нестабільних постачань пального та добрив, спричинених триваючою війною США та Ізраїлю проти Ірану.

Ця нова битва змусила аграріїв вкладати сотні тисяч доларів або в пересів культур, поглинутих мишами, або витрачати дорогоцінні робочі години на закладання приманок — стерильного насіння, просоченого мишачою отрутою.

"Це величезні витрати, і справа не лише в ціні самої приманки", — каже 43-річний Джефф Косгроув, який керує фермою площею 14 000 гектарів у Мінгеню, Західна Австралія. Він вирощує пшеницю, ріпак, люпин та ячмінь.

"Вони справді тиснуть на психіку — бігають ночами, по стелі, в кондиціонерах. Ти їх чуєш і відчуваєш їхній запах — як від тіла, що розкладається".

Косгроув займається фермерством уже 25 років, і за цей час йому доводилося закладати отруту лише двічі. Цьогорічна навала мишей "набагато гірша за ту, що була у 2021 році", каже він.

Того року нашестя мишей охопило багато регіонів Австралії, причому великі території Нового Південного Уельсу та деякі райони Квінсленду постраждали від найгіршої навали на людській пам'яті. Ситуація в Новому Південному Уельсі була настільки критичною, що сотні в'язнів були змушені евакуюватися після того, як миші завдали масштабних руйнувань у в'язниці.

Цього разу фермери в Західній Австралії вперше почали повідомляти про масову появу мишей у березні, а невдовзі після цього їхній приклад наслідували й сусіди в Південній Австралії.

Рекордний урожай спровокував навалу мишей

Приблизно за дві години їзди на північ від ферми Косгроува агроном і фермерка, 59-річна Белінда Істоу, згадує навалу мишей, яка охопила Західну Австралію близько п'яти років тому.

"Минулого разу [у 2021 році] вони лізли навіть у мою сумочку", — розповідає вона зі своєї ферми площею 5 500 гектарів у Нолбі, що за 80 км на північний схід від Джералдтона, одного з найбільш постраждалих районів.

"Вони були всюди — під підлогою, у стінах, у коморі. Але цього року в коморі їх поки немає".

Це тому, що "вони залишаються там, де є їжа" — на полях.

"Минулого року ми зібрали рекордний урожай, тож у мишей повно їжі".

Великий урожай означає, що під час збирання та обробки культур на полях просипається величезна кількість зерна. Для мишей це легкодоступні та найулюбленіші ласощі.

"А потім пройшли літні дощі", — додає Істоу, які стимулювали ріст молодих зелених пагонів.

"Тож замість самого лише стейка вони отримали стейк із салатом. Одним словом, миші опинилися в справжньому мишачому раю".

Істоу, яка займається фермерством уже майже 40 років, вирощує пшеницю, ріпак та люпин. Її пшениця або експортується до Південно-Східної Азії для виробництва локшини удон, або використовується на внутрішньому ринку для виготовлення печива, хліба та пасти.

На своїх полях із ріпаком, за її оцінками, вона має від 8 000 до 10 000 мишей на гектар (це приблизно площа регбійного поля).

"Бувало, під час минулих навал їхня кількість різко падала, як тільки закінчувалася їжа, але цього року цього не сталося.

Я живу як у нічному кошмарі".

"Ще один головний біль"

Осінні місяці - одні з найважливіших для виробників зерна, оскільки саме в цей час вони висівають свої культури.

Як агроном, Істоу консультує фермерів щодо їхніх посівів, і цього року вона закликає їх вносити приманку якомога швидше після висівання насіння.

"Якщо машина з отрутою не пройшла одразу слідом за сівалкою, миші приходять уночі й виїдають насіння прямо з борозен", — каже вона.

"Якщо ви закінчите сівбу о 8 годині вечора, а прийдете наступного дня, у вас уже не вистачатиме цілих рядків посівів".

Істоу каже, що фермери дуже витривалі, але зростання цін на дизельне пальне та добрива сильно вдарило по них відтоді, як у лютому спалахнула війна з Іраном.

"Зараз ми платимо за пальне вдвічі більше, ніж платили два-три місяці тому", — каже вона.

"А тут ще й ці миші впали на голову — черговий головний біль".

"Монументальна проблема"

Стів Генрі, науковий співробітник CSIRO (Національного наукового агентства Австралії), спеціалізується на мишах та методах їхнього знищення.

За його словами, зазвичай навалою вважається ситуація, коли на один гектар припадає 800 мишей.

"Але в Західній Австралії вже говорять про тисячі й тисячі мишей на гектар", — каже Генрі, зазначаючи, що це стосується переважно північних та південних землеробських зон.

Під час нещодавньої поїздки до Західної Австралії він нарахував від 30 до 40 активних мишачих нір, пройшовши 100-метрову дистанцію по смузі завширшки в один метр. Помноживши цю цифру на 100, фермери оцінюють загальну популяцію шкідників — а це означає, що на гектар припадало щонайменше від 3 000 до 4 000 нір. У Південній Австралії ситуація була схожою.

"Це колосальна проблема, адже для фермерів зараз надзвичайно важливий час", — наголошує він.

Він пояснює, що миші можуть починати розмножуватися вже у віці шести тижнів і здатні приводити від 6 до 10 дитинчат кожні 19–21 день.

"Найгірше те, що вже за два-три дні після пологів вони знову вагітніють. Тобто, вигодовуючи перший виводок, вони вже виношують другий", — каже Генрі.

Він також звертає увагу на психологічний тиск від цієї навали, який доповнює економічні збитки, адже фермери не можуть розслабитися навіть після завершення робочого дня.

"Коли ви маєте справу із посухою, ви можете зайти в дім, зачинити двері, увімкнути кондиціонер і отримати певний перепочинок", — каже він.

"Але коли ви маєте справу з мишами, ви заходите в дім, зачиняєте двері, підходите до шафи — а миші вже там, у шафі...

Ви лягаєте вночі спати, а миші бігають прямо по вашому ліжку".

Зима, дощ та сильніша приманка можуть придушити чуму

Протягом місяців фермери відчайдушно намагалися отримати доступ до потужнішої отрути, але їм доводилося чекати на дозвіл від національного регулятора. Днями цей дозвіл надали, і тепер приманка підвищеної сили доступна для аграріїв.

Фермер на пенсії, 67-річний Деміан Раян, привітав це рішення після того, як тижнями виловлював мишей у своєму будинку та ангарі на фермі в Мораві, що приблизно за 370 км на північ від Перта. За його словами, щодня він ловив від 20 до 30 мишей у домі та близько 150 в ангарі.

За 50 років його праці на землі стикатися з поодинокими мишами — справа звична, але "такого жаху я не бачив ще ніколи в житті".

"Це набуло масштабів справжнього лиха. Тиснеш на газ уночі, а навколо просто все кишить мишами".

Завдяки зниженню температури, прогнозованим дощам та сильнішій отруті фермери за останні дні почали повідомляти про зменшення кількості гризунів.

Косгроув сподівається, що з наближенням зими нарешті настане полегшення: "Зрештою вони таки зупиняться, тому що стане занадто холодно й сиро".