Крижані мумії та перевал вікінгів: як з-під льоду виринають таємниці, що змінюють уявлення про світ

У вересні 1991 року двоє німецьких туристів гуляли горами в долині Валь-Сеналес поблизу кордону між Італією та Австрією, і раптом побачили людський труп, що стирчав з-під танучого льоду.

Тіло настільки добре збереглося, що спочатку вирішили, що ця людина стала жертвою якогось недавнього нещасного випадку в альпінізмі. Про знахідку повідомили в поліцію.

Лише за кілька днів прийшло розуміння, що тіло насправді набагато старше, ніж вважали. Зрештою, радіовуглецевий аналіз показав, що тілу близько 5300 років.

Чоловік, якого пізніше назвали Еці Крижана Людина, жив ще до будівництва єгипетських пірамід. У той час більшість людей жила в невеликих фермерських громадах, а використання металевих знарядь праці лише починало поширюватися.

Він настільки добре зберігся, що вчені змогли побачити татуювання на його шкірі. Ба більше - визначити, що він їв востаннє, і знайти наконечник стріли, яка його вбила - він усе ще стирчав у його спині. Після смерті його тіло пролежало в льоді тисячі років. І знайшли його лише тоді, коли цей лід почав танути.

Історична морозильна камера

Через зміни клімату світ переживає швидке танення снігу та льоду. Дослідження 2025 року показало, що льодовики за межами льодовикових щитів Гренландії та Антарктиди щороку втрачали в середньому близько 270 мільярдів тонн льоду з 2000 по 2023 рік, причому найшвидше танення відбувалося в останнє десятиліття.

Інші типи льоду, такі як багаторічні льодові плями, також тануть. На відміну від льодовиків, вони, як правило, недостатньо важкі, щоб рухатися вниз по схилу. Є також частини льодовикових полів, які не рухаються, а нерухомий лід особливо добре зберігає стародавні артефакти.

“Це справді останні 20 років, коли через танення… тисячі артефактів вийшли з-під льоду”, — каже археолог Еспен Фінстад, який очолює норвезьку програму льодовикової археології “Секрети льоду”.

“Це велика історична морозильна камера, і вона більше не працює. Тож ці артефакти знову з'являються, багато з них такі ж гарні, як і тоді, коли вони [опинилися] там багато тисяч років тому”.

Знімок повсякденного життя

Багато археологічних артефактів виявили у старих похованнях. Але знахідки, подібні до Етці, є життєво важливими, бо відображають момент життя звичайної людини.

Все, що знайшли при ньому, — включаючи його одяг, зброю та спорядження, — збереглося завдяки крижаним умовам.

“Ми вперше отримали уявлення про те, як одягалися люди в цей період”, — каже Андреас Путцер, археолог із Південнотирольського археологічного музею в Больцано (Італія), де нині зберігається Етці.

Сокира Етці походила з Тоскани, регіоні в центральній Італії за сотні кілометрів від австрійського кордону. Це свідчить про те, що громади того часу займалися торгівлею.

Те, що Крижана людина так гарно збереглася, також дозволило зробити біологічні відкриття.

Генетичні аналізи вперше виявили у доісторичної людини інфікування бактерією Helicobacter pylori, яка може спричиняти виразку шлунка. Після того, як у 2012 році вчені розшифрували геном Етці, вони виявили, що, найімовірніше, у нього були карі очі, непереносимість лактози, група крові 0, він страждав від вікового артритного болю та мав високий ризик серцево-судинних захворювань.

Аналіз 2023 року також дав нове розуміння зовнішності Етці. Науковці припускають, що він мав темнішу шкіру, ніж вважалося раніше, і був генетично схильний до чоловічого облисіння. За словами Путцера, дослідження Крижаної людини все ще тривають.

Заповідний ліс

За тисячі миль від місця, де знайшли Етці, танення льоду виявило зовсім інший пережиток минулого.

Команда дослідників у Скелястих горах США знайшла ліс білокорої сосни, вік якого, за даними радіовуглецевого датування, становить понад 5000 років.

За словами доктора Крейга Лі, автора статті та археолога з Університету штату Монтана, дерева, які відламалися від пеньків і лежали горизонтально поруч, настільки добре збереглися, що деревина все ще була жовтою та “все ще сильно пахла сосною”.

“Воно було заморожене в льоду, тож перебувало в стазисі, — каже він. - Так, ніби це була дуже свіжа деревина”.

Ще більш інтригуючим відкриттям став той факт, що, за словами Лі, “нічого подібного до цих дерев” зараз у тому районі немає. Той факт, що дерева змогли рости на цій висоті, свідчить про те, що колись клімат був набагато теплішим, ніж зараз.

Високоякісне сміття

Ще одним визначним відкриттям, яке виринуло з-під льодовиків, став старий перевал вікінгів у Норвегії.

“Можна назвати це шосе вікінгів… вони використовували цей гірський перевал як швидкий і легкий шлях для подолання гір”, — каже Джуліан Пост-Мелбі, археолог Музею культурної історії при Університеті Осло.

За словами Фінстада, маршрут був всіяний безліччю предметів, яким “принаймні 2000 років”.

Знахідки можна умовно розділити на дві категорії. Перша – це транспортне обладнання.

“Ви можете побачити кінське спорядження, ми знайшли фрагменти лиж”, – каже Пост-Мелбай.

Також є фрагменти з життя звичайних людей, збережені та застиглі в часі, подібно до Етці.

Знахідки варіювалися від одягу, такого як рукавиці, взуття, дитячі іграшки, контейнери з бджолиним воском для свічок, а також зброя.

“Це високоякісне сміття з доісторичних часів”, — жартує Пост-Мелбай.

“Двадцять років тому історія високих гір Норвегії була б історією про гірські експедиції”, – каже він.

“Але завдяки всій цій роботі… ми тепер можемо розповісти нову історію, яка стосується ширшої частини суспільств минулого… від ремісників, фермерів, дітей, по суті, просто сімей та суспільства”.

Короткий проміжок часу

Але щойно такі знахідки виринають з-під льоду, вони можуть зникнути назавжди.

“Коли артефакти виринають з танучого льоду, лише за один день їх може знести разом з талою водою”, — каже Фінстад.

“Або там може бути якийсь одяг… який може висохнути і його просто віднесе вітер. Тож у нас є мало часу, щоб їх врятувати”.

Хоча танення льоду відкриває можливості для археологічних знахідок, воно також ставить дослідників перед реальністю зміни клімату.

“До кінця мого життя або життя моїх дітей вони стоятимуть на цих самих горах, і навколо, можливо, не буде цих льодовиків та крижаних полів”, — каже Пост-Мелбай.

“Працюючи з цим цілий рік, щороку, ви глибоко усвідомлюєте, що ми скоро втратимо”.

“Ми маємо зобов’язання перед майбутніми поколіннями взаємодіяти з цими просторами”, – каже Лі.

Фінстад погоджується.

“Можливо, через 20 років буде надто пізно”, – каже він.

“Це свого роду наша місія — зробити це… якщо ми цього не зробимо, то це зникне назавжди”.