Як заборонений психоделік може допомогти ветеранам з ПТСР

Випробування за участі ветеранів свідчать, що потужний галюциноген може стати новим методом лікування посттравматичного стресового розладу (ПТСР), але вчені досі не знають, як саме він діє.

Еліас Кфурі вважав це відчайдушною спробою позбутися багаторічного глибокого психологічного болю. Лежачи на спині в клініці в Тіхуані, Мексика, колишній медик спецоперацій ВМС США перебував під сильним впливом ібогаїну - потужного психоделіка, який занурював його у подорож старими спогадами.

"Я почав бачити людей, яких упізнавав за фотографіями - давніх родичів чи друзів, які померли давно", - каже Кфурі, якого звільнили з військової служби за станом здоров'я у 2016 році.

"Я переглядав так багато подій зі свого життя і відчував, ніби "це відбувається прямо зараз"", - додає він.

Такі яскраві переживання характерні для ібогаїну. Це сполука, яку отримують із коренів африканського чагарника ібога і яку традиційно використовують у духовних і лікувальних обрядах у центрально-західній Африці. Нині її дедалі частіше тестують як засіб лікування різних захворювань - від ПТСР до наркотичної залежності.

Однак препарат заборонений у багатьох країнах через побоювання щодо безпеки, зокрема у США, де він входить до переліку контрольованих речовин. І вчені досі намагаються з'ясувати, як саме він працює.

Ключове питання полягає в тому, що саме забезпечує його потужні терапевтичні ефекти - хімічний склад препарату чи потужні психоделічні переживання.

Бойові шрами

Двадцять один рік військової служби завдав Кфурі серйозної шкоди. Він описує травми "від голови до п'ят". А ще були головні болі.

"Вони просто ніколи не зникали", - каже Кфурі, який нині живе у Вірджинія-Біч на узбережжі Атлантичного океану у США.

Дюжина хірургічних операцій мало допомогла полегшити його травми чи біль. Так само не допомогли й методи лікування інших психологічних бойових травм.

"Я провів дитинство на війні, а потім знову опинився на війні вже дорослим", - каже Кфурі, який народився в Бейруті під час громадянської війни в Лівані 1975–1990 років.

У 2012 році йому діагностували ПТСР. Після звільнення зі служби він, за його словами, "дедалі глибше занурювався в пітьму". Він спробував різні ліки та види терапії, але нічого не спрацювало.

Саме тоді, коли він був близький до втрати надії, Кфурі вперше почув про ібогаїн: друг зв'язав його з іншим ветераном, який планував взяти участь у дослідженні в Мексиці, де застосування ібогаїну не регулюється, щоб вивчити потенційну користь препарату для лікування черепно-мозкових травм і ПТСР.

Кфурі також записався добровольцем.

Кфурі був серед 30 ветеранів спецпризначення зі США, які поїхали до клініки в Мексиці, де дослідники зі Стенфордського університету спостерігали за перебігом їхнього лікування.

У клініці групи по п'ять ветеранів отримували пігулки ібогаїну - до максимальної дози 14 мг на кілограм маси тіла протягом трьох годин.

Вони лежали на матах у великій кімнаті з пов'язками на очах, коли речовина починала діяти. Учасників заздалегідь підготували до того, чого очікувати під час "трипу", який міг тривати до 72 годин, і вони весь час перебували під контролем медперсоналу.

Для Кфурі цей досвід став особистим і дуже складним. В один момент протягом приблизно 12 годин під впливом препарату він, за його словами, мав катарсичну розмову із самим собою в дитинстві.

Після одного-єдиного сеансу з ібогаїном, згідно з анкетами учасників, вчені зафіксували покращення при ПТСР, депресії та тривожності. Загальні показники змінилися від "легкої або помірної інвалідності" до "відсутньої або легкої інвалідності".

Подальше дослідження також встановило прямий зв'язок між інтенсивністю схожих на сон переживань ветеранів і більшими покращеннями симптомів ПТСР - як одразу після лікування ібогаїном, так і через місяць.

Лікування залежності

Це не перший випадок, коли вживання ібогаїну пов'язують із покращенням здоров'я. Сучасний науковий інтерес до цього африканського церемоніального препарату сягає 1962 року, коли 19-річний героїновий залежний Говард Лотсоф прийняв одну дозу - її неформально дав йому знайомий хімік - і помітив, що симптоми відміни героїну зникли.

З того часу десятиліттями досліджують здатність ібогаїну допомагати залежним долати потяг до речовин, зокрема опіоїдів і кокаїну.

"Коли бачиш це вперше - це як магія: вони приймають ібогаїн, і синдром відміни повністю зникає", - каже Хосе Карлос Бусо, клінічний психолог і фармаколог, який вивчає психоделіки вже 30 років.

Розуміння того, як допомагає ібогаїн

Втім, вчені досі намагаються зрозуміти, як саме ібогаїн може забезпечувати терапевтичний ефект.

"Ми не маємо чіткого механізму, і він значно менш зрозумілий, ніж для інших психоделіків", - каже Клейтон Олаш, дослідник лабораторії стимуляції мозку Стенфордського університету, який працював над аналізом даних із мексиканського випробування за участі 30 ветеранів, у якому брав участь Кфурі.

Ібогаїн не схожий на інші психоделічні сполуки. Наприклад, за словами Олаша, він майже не взаємодіє з рецептором 5-HT2A, який зазвичай відіграє значну роль у дії інших психоделіків.

Натомість він може сильніше впливати через інші рецептори, наприклад каппа-опіоїдні рецептори, які беруть участь у стимуляції клітин, що відновлюють захисну оболонку нервових волокон мозку - мієлін.

Якщо ефективність ібогаїну пов'язана саме з мієлінізацією, тоді він потенційно може лікувати фізичні пошкодження при розладах, пов'язаних із вживанням опіоїдів, і черепно-мозкових травмах.

Робота Олаша також свідчить, що ще одним можливим біологічним шляхом впливу є речовина норібогаїн, яка утворюється в організмі під час переробки ібогаїну. Згідно з дослідженнями на тваринах, вона може підвищувати активність серотоніну в мозку, що, ймовірно, сприяє стабілізації настрою після лікування.

Інші дослідження припускають, що ібогаїн допомагає мозку відновлюватися після залежності, збільшуючи кількість білків росту - нейротрофінів, які підтримують ріст клітин мозку та допомагають нейронним мережам адаптуватися і відновлюватися - цей процес відомий як нейропластичність.

Деякі дослідження свідчать, що достатньо лише хімічної дії - інтенсивні психоделічні переживання можуть і не бути необхідними для лікувального ефекту.

Вчені Каліфорнійського університету створили синтетичну версію препарату без галюциногенних ефектів. Тести на щурах показали, що вона зменшує тягу до алкоголю та героїну і має антидепресивний ефект.

Спираючись на такі результати, деякі стартапи розробляють препарати, що імітують терапевтичні ефекти без галюцинацій.

З іншого боку, деякі вчені вважають, що насичені суб'єктивні психоделічні переживання - і особливо так званий "огляд життя", коли пацієнти знову переживають події свого минулого - є ключовими для ефекту.

На думку Бусо, ці яскраві переживання діють як "відкриття вікна можливостей, у якому люди можуть змінювати поведінку".

У дослідженні 2017 року за участі 88 пацієнтів, які проходили лікування ібогаїном у Мексиці від хронічної опіоїдної залежності, 80% сказали, що це допомогло зменшити симптоми відміни, а 67% зазначили, що досвід допоміг їм розкрити спогади або усвідомити причини своєї залежності.

Водночас такі опитування є дуже суб'єктивними.

Ефекти також видно в показниках мозкової активності. Вимірювання електричної активності мозку ветеранів показало, що найбільш інтенсивні галюциногенні переживання збігалися зі зниженням типу мозкових хвиль, пов'язаних із сильнішими симптомами ПТСР. Це спостерігалося і через місяць.

"Таке спостерігалося при медитації… але тут це відбувається навіть через місяць після лікування", - каже Махін Маусоф Адамсон, клінічний професор нейрохірургії Медичної школи Стенфорда, яка працювала над експериментом 2024 року в Мексиці, в якому брав участь Кфурі, а також над подальшим дослідженням 2026 року.

Адамсон і її команда вказують на теорію, що ібогаїн, як і інші психоделіки, може підвищувати гнучкість нейронних зв'язків і руйнувати шкідливі стійкі моделі мислення, виводячи на поверхню пригнічені або емоційно насичені спогади. Це нагадує обробку емоцій у яскравих сновидіннях.

"Ми формуємо ці жорсткі, дезадаптивні механізми подолання труднощів і рамки того, як ми бачимо світ, а потім підтримуємо їх", - каже Олаш.

Але потенціал ібогаїну викликати кінематографічне "прокручування" спогадів означає, що люди можуть "побачити все з зовсім іншої перспективи - вони переписують цю схему".

Не панацея

Яким би не був механізм дії, ібогаїн не є панацеєю.

"Немає єдиної траєкторії, яка б виникала після лікування", - каже Алан Девіс, доцент Центру досліджень і освіти у сфері психоделічних препаратів Університету штату Огайо.

"Є люди, які не реагують на лікування", - додає він.

У дослідженні 2017 року щодо опіоїдної залежності 17% пацієнтів повідомили про відсутність змін, а 6% - про збільшення вживання опіоїдів після лікування. Більшість (71%) сказала, що ібогаїн кращий за інші методи, а 30% заявили, що після лікування більше ніколи не вживали опіоїди.

Втім, ці результати базуються на оцінці самих учасників і потребують обережної інтерпретації.

Поки що більшість даних є спостережними, й вони отримані в клініках тих небагатьох країн, де ібогаїн не є незаконним. Для зміни ситуації потрібні масштабні рандомізовані клінічні дослідження і краще розуміння механізму дії препарату.

Ситуацію ускладнює те, що лікування ібогаїном часто завершують іншим психоделіком - 5-MeO-DMT, потужною речовиною, знайденою у отруті жаби річки Колорадо.

Кфурі, наприклад, отримав 5-MeO-DMT через місяць після ібогаїну.

"Я чув, що ібогаїн - це наче шліфувальна машина для душі, а 5-MeO-DMT - це як полірування", - каже він.

Проте, за словами Девіса, досліджень, які б обґрунтовували таку комбінацію, бракує. Він називає складність визначення, яка саме речовина допомагає пацієнтам, "одним із найбільших обмежень досліджень ібогаїну".

Існують також серйозні ризики безпеки. У деяких випадках ібогаїн призводив до зупинки серця і навіть смерті. За словами Девіса, дані про смертність є неповними, оскільки "ми знаємо лише про випадки, про які клініки готові публічно повідомляти".

У Стенфордському дослідженні для захисту серця учасникам вводили внутрішньовенно 1 г сульфату магнію - магній давно вважають важливим для здорового серцевого ритму. Також необхідні скринінги пацієнтів і постійний медичний контроль під час сеансу.

Це дорого, і, за словами Девіса, саме тому ібогаїн може ще довго не стати масовим, регульованим методом лікування. Він каже, що на дослідження ібогаїну витрачається забагато грошей, які краще було б спрямувати на інші психоделіки, що могли б стати доступними швидше.

Водночас фінансова і наукова увага зростає. У квітні 2026 року президент США Дональд Трамп підписав указ, який доручає FDA пришвидшити розгляд психоделіків як лікарських засобів і передбачає виділення 50 млн доларів федерального фінансування на дослідження ібогаїну.

У 2025 році штат Техас уже виділив 50 млн доларів на клінічні випробування ібогаїну для лікування опіоїдної залежності, ПТСР і черепно-мозкових травм.

Поки вчені збирають додаткові докази, багато ветеранів, зокрема Кфурі, вже переконані, що цей препарат змінив їхнє життя.

"Фізично, інтелектуально, емоційно, духовно - ці ліки змінили кожну частину мене… ніби моє життя тепер повністю інше", - каже він.

Головні болі майже зникли, і він говорить про внутрішній спокій.

"Я відчув, що мій розум заспокоївся… я усвідомив, що довго страждав і маю бути м'якшим до себе", - каже Кфурі.

Втім, недостатньо просто прийняти ібогаїн.

"Він дав мені дорожню карту… але потрібно постійно працювати над собою", - каже він і зазначає, що відтоді веде щоденник, медитує і допомагає іншим ветеранам.