Виверження вулкана, що вбило понад 36 000 людей і спричинило найгучніший звук в історії

Минулої пʼятниці розпочалося виверження вулкана Анак-Кракатау, під час якого попіл викидався на висоту до 15 000 м, що змусило тимчасово призупинити польоти в головному аеропорту Джакарти, порушило графік сотень рейсів і вплинуло на тисячі пасажирів.

Влада заявила, що наразі загрози цунамі немає, однак викиди попелу також порушили роботу шкіл і рибальську діяльність, а жителям рекомендували носити маски та обмежити перебування на відкритому повітрі.

Анак-Кракатау утворився у 1927 році з великого підводного кратера, який називають кальдерою, що залишився після виверження вулкана Кракатау, другого за кількістю жертв виверження в історії спостережень.

Власне, назва Анак-Кракатау перекладається як "Дитя Кракатау".

Виверження у 1883 році забрало життя понад 36 000 людей і зрівняло із землею 165 сіл менш ніж за 48 годин.

Воно також породило найгучніший звук, коли-небудь зафіксований людством: його чули люди за тисячі кілометрів від місця події. Крім того, в атмосферу потрапило стільки попелу, що протягом кількох років це знижувало температуру на планеті.

BBC згадує одну з найстрашніших природних катастроф в історії спостережень.

"Не було видно навіть власної руки перед обличчям"

Перші ознаки майбутньої катастрофи помітили у травні 1883 року, згідно з даними Національних центрів екологічної інформації США (NCEI).

Капітан німецького військового корабля пропливав повз, коли побачив хмари попелу та пилу, що виходили з Кракатау.

До того часу цей вулканічний острів залишався неактивним приблизно 200 років.

Протягом наступних кількох місяців про подібні спостереження повідомляли торговельні судна та інші кораблі.

Потім, 26 серпня, почалися катастрофічні виверження.

Перше гігантське виверження Кракатау породило потоки лави, пемзи та попелу, які ринули в море й спричинили приливну хвилю, що попрямувала на північ і забрала тисячі життів.

Протягом години стовп попелу досяг висоти 48 км і почав поширюватися в усіх напрямках.

На піку свого розвитку цей стовп піднявся на 80 км у небо, накрив площу у 777 квадратних кілометрів і занурив регіон у темряву більш ніж на дві доби, повідомляє NCEI.

Сідні Бейкер бачив це виверження з корабля свого батька ще хлопчиком і наприкінці життя згадував той момент.

"Здавалося, що повітря було заповнене пилом настільки сильно, що ми боялися задихнутися", – розповів він BBC у 1946 році.

"Стало настільки темно, що не було видно навіть власної руки перед обличчям. Попіл почав падати навколо корабля, на корабель і у воду, і, мабуть, шість-сім дюймів (15-18 см. - Ред.) попелу вкривали все судно".

Шум вибухів він описав як "неймовірний".

"Не існує прикметників, здатних описати цей гуркіт і хаос", – казав він.

Саймон Вінчестер, автор книги "Кракатау: День, коли вибухнув світ" (Krakatoa: The Day the World Exploded), зазначив, що 27 серпня сталося кілька потужних вибухів, а потім о 10:02 ранку пролунав "титанічний вибух".

Його було чути навіть в Австралії та на острові Маврикій, що більш ніж 4 600 км від місця виверження, згідно з даними NCEI.

"Увесь острів, шість кубічних миль породи, по суті випарувався у вибуху, який підняв пемзу та попіл на 17-18 миль (27-29 км. - Ред.) у небо, і острів зник", – розповів він у подкасті BBC Witness History у 2010 році.

"На кілька секунд на місці острова залишилася величезна западина в морі, яка потім заповнилася трильйонами тонн води. Через надзвичайно високу температуру вода миттєво випарувалася й перетворилася на пару, що спричинило серію колосальних цунамі", - додав він.

Саме ці цунамі стали найсмертоноснішою частиною катастрофи - вони забрали життя 34 000 із 36 000 загиблих.

Бейкер згадував, як він разом із батьком вирушив до Аньєра на західному узбережжі Бантена, провінції Індонезії.

"Це місто повністю опинилося під водою", – казав він.

"Я чув, як мій батько казав, що готель, у якому він зупинявся, був затоплений настільки, що він міг провести над ним корабель і спустити якір просто в димар", - додав Бейкер.

Декому вдалося пережити цунамі й утекти в гори.

Але хоча там вони були в безпеці від води, вони не були повністю захищені від пірокластичних потоків - швидких лавин розпечених вулканічних газів, попелу та уламків породи, які рухаються уздовж поверхні землі й з'явилися пізніше.

Наслідки виверження Кракатау не припинилися після тих 48 годин.

Попіл розійшовся по всій планеті, створюючи світловий ореол навколо Місяця та Сонця й діючи як фільтр для випромінювання.

За даними NCEI, це знизило глобальну температуру приблизно на 0,5°C, і лише через п'ять років показники повернулися до норми.

Частинки в атмосфері також спричинили червоні заходи та сходи сонця по всьому світу, оскільки вони розсіювали світло інакше, ніж зазвичай. Це явище можна побачити на картинах того часу.

Дехто навіть вважає, що саме це явище надихнуло червоне небо на картині Едварда Мунка "Крик".

Попри всі руйнування, це виверження допомогло нам зрозуміти дещо фундаментальне про нашу планету.

До нього ніхто не знав про струменеві течії - невидимі повітряні потоки у верхніх шарах атмосфери, які відіграють ключову роль у формуванні погоди.

Масштаб атмосферних наслідків виверження Кракатау це змінив.

"Це була перша подія, після якої науково освічене людство усвідомило, що вона вплинула на весь світ", – сказав Вінчестер.

"Саме тоді почалося усвідомлення того, що весь світ є взаємопов'язаною системою. І такі речі, які сьогодні ми сприймаємо як належне, наприклад розуміння глобального потепління чи підвищення рівня моря, насправді беруть початок із усвідомлення того, що світ є взаємозалежним місцем", - пояснив він.

"Це усвідомлення народилося разом із виверженням Кракатау".