Чому нова екранізація Стівена Кінга роздратувала глядачів ще до премʼєри

Майк Фленаган - режисер і сценарист, відомий своїми успішними горорами, зокрема серіалами "Опівнічна меса" та "Привиди будинку на пагорбі". Зазвичай шанувальники жанру радо вітають вихід його нових робіт.

Однак перші оприлюднені кадри й трейлер восьмисерійної екранізації класичного роману Стівена Кінга "Керрі" 1974 року не всі сприйняли схвально. Деякі фанати розчарувалися, а дехто навіть обурився.

Причина невдоволення? Як і в попередніх екранізаціях, у новій версії, схоже, відходять від оригіналу - історії про дівчину, яку цькують у школі й яка зрештою мститься своїм кривдникам. Особливо це стосується зовнішності та поведінки Керрі.

Користувачі соцмережі X звернули увагу на те, що, як висловився один із них, "усі чомусь обирають на цю роль худорляву дівчину з конвенційно привабливою зовнішністю". А це зовсім не відповідає тому, як героїня змальована у книжці.

Інший користувач зауважив, що жодна екранізація "так і не передала повною мірою характер Керрі з роману. Вона неймовірно зла дівчина, але на екрані її зазвичай зображують сумною та наївною".

Третій заявив, що "Голлівуд ніколи, навіть за мільйон років, не наважився б екранізувати "Керрі" такою, якою вона постає в книжці".

Якою Керрі постає в романі

"Керрі" - перший роман Кінга. У центрі сюжету - 16-річна дівчина, яку однокласники роками нещадно цькують. Удома їй теж не знайти розради: її овдовіла мати - жорстока релігійна фанатичка, яка вважає гріховними, серед іншого, жіночі груди та прийняття душу.

Керрі Вайт, повне ім'я якої Керрієтта, має приховану здатність до телекінезу - переміщення предметів силою думки. Зазвичай ця сила проявляється, коли дівчина відчуває стрес, страх або гнів.

Роман починається зі сцени, у якій Керрі жахає перша менструація. Вона починається, коли дівчина приймає душ після уроку фізкультури. Інші дівчата глузують із неї через її необізнаність, а пережитий стрес - або, можливо, сама поява менструації - знову пробуджує її телекінетичні здібності.

Кілька днів потому історія сягає трагічної кульмінації: на шкільному випускному вечорі Керрі опиняється у принизливій ситуації.

Кінг описує її в душовій так: "Керрі непорушно стояла серед них, наче жаба серед лебедів. Вона була кремезною дівчиною з прищами на шиї, спині та сідницях". Очевидно, автор хотів показати її, якщо підібрати найвідповідніше слово, непривабливою.

Проте в усіх чотирьох попередніх екранізаціях Керрі грали акторки з привабливою зовнішністю. У класичному фільмі Браяна Де Пальми 1976 року цю роль виконала Сіссі Спейсек. У телевізійному фільмі 2002 року - Анджела Беттіс. У стрічці 2013 року знялася Хлоя Ґрейс Морец, а тепер у новому серіалі Prime Video роль дісталася 22-річній канадській акторці Саммер Г. Гавелл.

Як іронічно зауважила журналістка Кейлі Дональдсон у нещодавній статті для видання Pajiba: "Навіть в історії про жорстокість і цькування світ вважає, що Керрі Вайт не може бути товстою дівчиною - це вже занадто… Ви можете повірити в те, що підлітка спалить свою школу за допомогою магічних здібностей, але не можете уявити, що вона носить одяг більшого за шостий американський розмір? Бо це вже надто неправдоподібно?"

До того ж Керрі з роману в деяких аспектах набагато похмуріша за героїнь попередніх екранізацій. Вона менш наївна й активніше використовує свої руйнівні здібності. Дівчина уявляє, яких спустошень могла б завдати, якби захотіла.

"Вона не знала, чи походить її дар від володаря світла, чи від володаря темряви, але тепер, коли нарешті зрозуміла, що їй байдуже, хто саме його дав, відчула майже невимовне полегшення", - пише Кінг.

Коли її кавалер запізнюється на випускний, Керрі вирішує: якщо він не прийде, вона скористається своїми здібностями й зруйнує будівлю. Під час кривавої помсти на випускному вечорі вона усміхається й хихоче.

Натомість на екрані Керрі зазвичай постає добрішою та невиннішою. Навіть під час сцени на випускному здається, що вона застосовує свої сили неохоче.

Нова версія Фленагана розгортається в наш час і рекламується слоганом "Якщо ви думаєте, що знаєте її історію, то дуже помиляєтеся". Вона, ймовірно, ще більше засмутить тих, хто вважає книжковий оригінал недоторканним. Не розкриваючи сюжетних поворотів, можна сказати, що серіал суттєво відходить від роману й додає до нього чимало нового.

Одна з помітних уже в трейлері змін полягає в тому, що Керрі лише нещодавно прийшла до школи. До смерті батька вона навчалася вдома. У книжці батько помер ще до її народження, а сама дівчина пішла до школи у звичайному віці.

Це важлива відмінність, адже, коли ми знайомимося з Керрі у версії Фленагана, вона, за словами режисера, "відкрита до світу, щира, допитлива й не травмована". Через це цькування, якого вона зазнає, здається ще жорстокішим.

Чи виправдані ці зміни?

Чи справді такі відмінності між книжкою та її екранізаціями мають значення? Докторка Сорча Ні Флайнн, фахівчиня з горорів і доцентка кінознавства Манчестерського столичного університету, вважає, що серіал Фленагана працюватиме за власними правилами, а його підхід до осучаснення історії є вдалим.

"Серіал показує, як змінюються жахи підліткового життя в школі, де Керрі відчайдушно прагне стати своєю серед однолітків", - каже вона. Дослідниця звертає увагу на те, що в новій версії важливу роль відіграють соціальні мережі, які відкривають нові способи принижувати інших.

Ні Флайнн погоджується, що Керрі Фленагана - не та сама "жаба серед лебедів", яку описує Кінг. Однак, за її словами, "її інакшість виразно підкреслюється тим, що вона шиє собі одяг і навчалася вдома. Як і в багатьох горорах про шкільне життя, ця Керрі, схоже, знаходить нові способи долати добре знайомі жахи підліткового віку та цькування".

Ліам Ґевін, режисер культового горору "Темна пісня" та двох епізодів серіалу Фленагана "Привиди маєтку Блай" нагадує, що відступи від першоджерела й рішення щодо акторського складу не завжди зумовлені суто мистецькими міркуваннями.

"Під час будь-якої екранізації завжди виникає напруження між першоджерелом і вимогами ринку, - каже він. - Фінансування виробництва часто залежить від того, хто грає в проєкті, тож можуть діяти й зовнішні чинники. Це не завжди справедливо чи правильно, але, на жаль, так воно і є".

Інакше кажучи, у кіноіндустрії, якій часто бракує фантазії під час кастингу, головні ролі найрізноманітніших персонажів і досі зазвичай дістаються виконавцям зі звично привабливою зовнішністю.

Схоже, продюсери та кіностудії вважають, що такі актори здатні зацікавити найбільшу аудиторію. Однак питання, чи справді це так, майже ніколи не перевіряють на практиці.

Крім того, у романі читач час від часу безпосередньо дізнається про думки й почуття Керрі, що допомагає краще зрозуміти її. В екранізаціях такої можливості немає. Можливо, саме тому характер героїні пом'якшують, аби глядачам було легше їй співчувати.

Водночас Ґевін вважає цілком виправданим бажання творчого керівника не дотримуватися першоджерела в усьому.

"Обмеження можуть бути не менш гнітючими й тоді, коли все відбувається навпаки, - каже він. - Режисер не зобов'язаний сліпо й буквально відтворювати текст, з яким працює".

Безперечно, ця версія "Керрі" справді відчувається чимось новим. Фленаган створив захопливий, несподіваний і багатошаровий серіал, тісно пов'язаний із сучасністю, але водночас шанобливий до першоджерела, якому вже 50 років.

Тут є і справжній горор, і драма дорослішання, а переконлива гра акторів, особливо виконавиці головної ролі, лише посилює враження. Зображення Керрі, без сумніву, і далі викликатиме суперечки, але навіть затяті шанувальники роману мають знайти в серіалі щось для себе.

Прем'єра серіалу "Керрі" - 7 жовтня на Prime Video