"Ми перевиконуємо план знищення російських військових": Роберт "Мадяр" Бровді в інтервʼю ВВС

"Ми для ворога як червона ганчірка. Бо ми переносимо війну на їхню територію, щоб вони теж її відчули", - каже український військовий, поки його підрозділ квапливо збирає далекобійні дрони для запуску по Росії.

Останніми тижнями Україна різко активізувала такі стратегічні удари, націлюючись передусім на об'єкти експорту нафти - як ніколи раніше.

У рідкісному інтерв'ю командувач Сил безпілотних систем Збройних Сил України Роберт Бровді із позивним "Мадяр" розповів BBC, що ці атаки посилюватимуть, і заявив, що його дронові сили також стримують просування Росії на лінії фронту, знищуючи рекордну кількість солдатів.

"Територія на відстані 1 500 - 2 000 км усередині Росії більше не є "мирним тилом", - застерігає Бровді. - Вільнолюбний український "птах" літає туди, коли і куди захоче".

На секретному майданчику запуску - у полі на сході України - далекобійні дрони приведені в готовність, і нам наказують відійти на безпечну відстань. Команда працює швидко, перш ніж російські сили зможуть їх виявити й спрямувати на нас балістичні ракети. Лунає вигук команди, гучний рев двигуна і білий спалах - перший апарат, мов реактивний мінілітак, рве небо в бік Росії.

Президент Володимир Зеленський називає такі глибокі удари "дуже болісними" для Москви й такими, що спричиняють "критичні" втрати, які сягають десятків мільярдів доларів в енергетичному секторі - попри нещодавній стрибок світових цін на нафту.

Зростання кількості таких атак частково пояснюється технологіями. Дрони місцевого виробництва стають дешевшими і літають далі: модель, запуск якої ми бачимо, тепер може долати понад 1 000 км, а інші вже вдвічі більше.

Але це також питання фокусу. Окрім військового персоналу та виробництва, пріоритетною ціллю є російські енергетичні експортні об'єкти.

"Путін видобуває природні ресурси і перетворює їх на криваві долари, які потім спрямовує проти нас у вигляді "шахедів" і балістичних ракет", - каже командувач Бровді, обґрунтовуючи ці удари.

Мешканці Туапсе на російському чорноморському узбережжі скаржаться на токсичний дощ після другої хвилі потужних ударів по місцевому нафтопереробному заводу за кілька днів.

Та Бровді не проявляє емоцій.

"Якщо нафтопереробні заводи - це інструмент заробляння грошей, які використовують для війни, то вони є законною військовою ціллю і підлягають знищенню", - каже він.

Командир веде війну в небі з секретного місця глибоко під землею. Нас везуть на зустріч з ним у фургоні з затемненими вікнами, потім ведуть вниз сходами й коридорами, обставленими спальними капсулами, до високотехнологічного підземелля, завішаного екранами від підлоги до стелі.

Звуковий супровід - серія сигналів і звуків, адже до десятків чоловіків у футболках і худі, які схилилися над джойстиками і клавіатурами, надходить свіжа інформація. Вони стежать за зображеннями, що надходять безпосередньо з поля бою, від пілотів дронів з позивними на кшталт "Кіткат" і "Анталья".

Сили безпілотних систем становлять лише 2% Збройних сил України, але зараз, за його словами, на їхню частку припадає третина всіх знищених цілей.

Їхній власний рівень втрат, каже він, не є секретом: менш як 1% на рік. Кожен удар - будь‑якого типу - знімають на відео для підтвердження і реєструють, а монітори на одній зі стін показують детальну залікову таблицю, яка оновлюється в реальному часі.

За минулий тиждень Бровді повідомив про ураження десятка офіцерів російської служби безпеки ФСБ на окупованій території, а також кількох енергетичних об'єктів у самій Росії.

Він стверджує, що Сили безпілотних є критично важливими для того, щоб не дозволити Путіну здобути гучні перемоги, зокрема реалізувати його мету - захопити решту східного Донбасу протягом кількох місяців.

"Що він курить? - різко каже Бровді. - Це нереалістично. Це абсурд".

Ще чотири роки тому Роберт Бровді почувався значно комфортніше в аукціонних домах на кшталт Christie's, ніж у брудних окопах. Заможний зернотрейдер і колекціонер мистецтва, він зберіг у бункері фрагменти довоєнного життя - картини і скульптури українських митців, розставлені поряд із гільзами ракет і трофейними дронами.

Він етнічний угорець з Ужгорода на заході України й найбільш відомий за своїм військовим позивним - "Мадяр". До війни чисто поголений, тепер він носить довгу руду бороду з сивиною.

Бізнесмен записався воювати незадовго до повномасштабного вторгнення Росії - "ми всі знали, що війна неминуча", каже він. Спершу вступив до Територіальної оборони, а згодом пройшов через одні з найзапекліших боїв, зокрема за Бахмут.

Та ще до цього, під російським вогнем у Херсоні, він уперше побачив потенціал дронів. Бровді згадав про гаджет, який купив для своїх дітей, і почав упроваджувати подібні у своєму підрозділі. Раптом вони змогли піднятися над російськими позиціями й передавати зображення наживо найближчій артилерійській команді, даючи змогу завдавати ударів.

"Ідея спершу виникла як самозбереження", - пояснює він, але вона змінила поле бою. За кілька місяців солдати почали будувати власні дрони і кріпити до них боєприпаси, а згодом стали відомі як 414‑та бригада - "Птахи Мадяра".

Стратегія Бровді ґрунтується не лише на далекобійних ударах. Він докладно говорить і про інший пріоритет - зменшення російської переваги в живій силі. Проблема стала ще гострішою для України на тлі труднощів із мобілізацією чоловіків на фронт: "Ті, хто хотів воювати, вже воюють", - визнає командир.

Тож його екіпажі мають прямий наказ щомісяця вбивати більше ворожих солдатів, ніж Росія здатна набрати. Це понад 30 000 осіб на місяць.

"30% усіх ударів дронами мають припадати на військовий персонал, - чітко каже Бровді. - Можете назвати це планом знищення, так, і зараз ми його перевиконуємо".

Він стверджує, що вони досягають цієї мети чотири місяці поспіль. Я не можу підтвердити ці дані, але Бровді каже, що його люди роблять саме так: загибель кожного солдата має бути доведена відео, інакше це не зараховується.

Деякі з цих кадрів на повторі транслюють на екранах у командному центрі, а Бровді також викладає їх у телеграм, де він стилізує свої дронові сили як "птахів", а російську здобич - як "хробаків", яких треба полювати і знищувати.

"Найбільше масове вбивство ворога в історії людства відбувається в цій кімнаті", - каже він, жестом показуючи на екрани навколо нас.

Це жорсткі слова від тихого чоловіка, але Бровді каже, що його не "гризе сумління". Російські війська, за його словами, перебувають далеко за межами власних кордонів, їх направив Путін, "який хоче знищити нашу націю".

"Якщо ми не вб'ємо їх, вони вб'ють нас. Це зрозуміло", - каже він.

Командир наполягає, що не має "рожевих окулярів": його мета - стримування, а не розгортання нових контрнаступів чи повернення величезних територій. "У нас є ефективна зброя: не для ведення наступальної війни, а для того, щоб не дати ворогу ефективно просуватися на нашій території", - каже він.

Він також вважає, що Володимир Путін не може дозволити собі завершити вторгнення, бо ризики поразки надто великі. Тож у Бровді є ще одна ціль: російський моральний дух. Він сподівається, що високий рівень втрат у поєднанні з гігантськими пожежами на об'єктах далеко в тилу зможуть створити "певне бродіння" всередині Росії. Він націлений на шоковий ефект.

Одне з нещодавніх відео, яке широко поширювали в Україні, показує російську жінку в Туапсе в сльозах. "Я просто хотіла жити біля моря зі своєю дитиною, але все зруйновано… ці дрони літають, усе знищують", - ридає вона між лайками.

Для Бровді це знак того, що наслідки російського вторгнення - і сильного українського спротиву - можуть виходити за межі досі обмежених кіл. Його мета з кожним дроном - змусити більше росіян поставити під сумнів війну, яку веде їхня країна, і президента, який її розпочав.

Матеріал підготовлений за участю Софі Вільямс, Муз Кемпбелл, Володимира Ложко та Анастасії Левченко