Блокбастер з Кореї став сенсацією Канн - його вже називають головним монстр-муві 2026 року

На Каннському кінофестивалі, де зазвичай панують камерні драми та інтелектуальне авторське кіно, цього року несподівано вибухнув зовсім інший за настроєм фільм — південнокорейський фантастичний бойовик "Надія" (Hope) режисера На Хон Джина.

Один з найдорожчих проєктів в історії корейського кіно вже зараз називають головним монстр-муві 2026 року.

Критики описують стрічку як шалену суміш "Термінатора", "Хижака", "Чужих" та "Аватара".

Дві години чистого адреналіну

Втім, фільм не зводиться лише до історії про чудовисько. Тут змішуються сучасний вестерн, напружений екшен, горор, масштабна наукова фантастика та постапокаліптичний бойовик. І попри весь жанровий хаос, стрічка зберігає грубувату, пульсуючу енергію культового кіно 1970-х.

На Хон Джин знімає рідко. Його попередній фільм, "Крик", вийшов у 2016 році. Схоже, за роки паузи режисер накопичив стільки ідей, що вирішив вкласти їх усі в один проєкт.

Сюжет стартує без розкачки. Начальник поліції маленького портового містечка Гоуп-Гарбор отримує повідомлення про моторошно понівечену корову — на тілі тварини знаходять глибокі сліди пазурів.

Спершу здається, ніби десь поблизу блукає тигр або ведмідь. Але дуже швидко історія перетворюється на справжній кошмар: у регіоні з'являється щось величезне й невідоме, залишаючи після себе руйнування, кров і паніку.

Першу годину фільм майже не дає перевести подих. Без зайвих сцен із переляканими сім'ями чи вченими в урядових лабораторіях — лише свист шин, автоматні черги, багнюка, кров і шалений ритм переслідування.

Особливо добре працює головний герой — суворий поліцейський у дусі персонажів Клінта Іствуда. Він не виглядає безстрашною машиною для вбивств: його так само паралізують страх і паніка, як і будь-яку іншу людину. Але він усе одно продовжує полювання.

Ще одна сильна сторона фільму — те, як довго режисер приховує монстра. Майже сорок хвилин глядача тримають у напрузі, дозволяючи уяві працювати значно ефективніше за будь-які спецефекти.

Щоправда, момент повноцінної появи чудовиська може трохи розчарувати. Комп'ютерна графіка місцями виглядає недостатньо переконливо, а окремі сцени несподівано нагадують сцени з відеогри.

Та фільм компенсує це живою, майже фізично відчутною енергією.

Погоні, трюки, кінні заїзди, зіткнення автомобілів і масштабні руйнування зняті з таким драйвом, що технічні недоліки відходять на другий план.

І нова оскарівська номінація за постановку трюків, яка з'явиться лише у 2028 році, цьому фільму точно не завадила б.

Відлуння Кемерона і Шварценеггера

Не розкриваючи ключових сюжетних поворотів, можна сказати одне: розслідування приводить героя до лісу, де до нього приєднуються двоє яскравих союзників — харизматичний кузен-злочинець у виконанні Чо Ін Сон та темпераментна, озброєна до зубів напарниця, яку грає Чон Хо Йон — зірка "Гра в кальмара".

Окремої згадки заслуговують і ексцентричні камео Майкла Фассбендера та Алісії Вікандер.

Вплив кіно Джеймс Кемерон відчувається тут майже в кожній великій сцені. "Термінатор", "Чужі", "Аватар" — усе це легко вчитується в ритмі, масштабі й візуальній мові стрічки.

Але попри любов до жанрового божевілля, На Хон Джин додає фільму й власну інтонацію — гучну, іронічну, але водночас напрочуд щиру історію про людську слабкість, страх і упередження.

Тож за гуркотом пострілів і ревом чудовиськ тут усе ж ховається цілком авторський погляд.

Фінал, що обривається на півслові

Найслабше місце "Надії" — її фінал.

Після майже трьох годин безперервного хаосу фільм закінчується настільки раптово, ніби попереду мала бути ще ціла частина історії. Втім, можливо, саме на це й розраховував режисер.

Після такого завершення думка про сиквел здається майже неминучою. І якщо продовження справді вже задумане, хочеться вірити, що цього разу глядачам не доведеться чекати ще одне десятиліття.