Парадокс Норвегії: як заробляти мільярди на нафті і газі за кордоном і розвивати зелену енергетику вдома

Норвегію вважають однією з найзеленіших країн світу, майже вся її електроенергія виробляється з відновлюваних джерел.

У містах повсюдні велосипеди тихо ділять вулиці з пішоходами. Дев'ять з десяти нових автомобілів на дорогах Норвегії працюють на електроенергії.

Вона також була однією з перших країн, яка 35 років тому запровадила вуглецевий податок, який дозволяє стягувати з компаній плату за кожну тонну викидів парникових газів.

Однак Норвегія також збільшила виробництво викопного палива – газу та нафти. Але не для використання вдома, а для експорту у величезних масштабах, що принесло їй величезні гроші.

Фактично, майбутнє країни нерозривно пов'язане з використанням саме тих видів палива, які вона, здається, не заохочує використовувати вдома.

Це протиріччя між її внутрішньою декарбонізацією та роллю як головного світового експортера викопного палива називають "норвезьким парадоксом", який роками підживлює гострі політичні та соціальні дебати.

Тож що принесла у бюджет Норвегії війна на Близькому Сході зі зростанням світових цін на енергоносії, спричиненим блокуванням стратегічного маршруту Ормузькою протокою? І як вона знову розпалила одну з найнезручніших дискусій у країні?

Значення викопних енергоресурсів для Норвегії

Норвегія є однією з найрозвиненіших країн світу згідно з Індексом розвитку людського потенціалу ООН, а її енергетичний сектор є основним джерелом багатства, що стимулює цей розвиток.

Експорт з цього сектору становить близько 60% усіх товарів, що продаються за кордон, і становить понад 20% ВВП країни.

Держава зберігає контрольний пакет акцій конгломерату Equinor, головного оператора видобутку на норвезькому континентальному шельфі, і спрямовує більшу частину своїх прибутків до суверенного фонду добробуту.

До кінця 2025 року фонд мав активи, оцінені в 1,9 трильйона доларів, що еквівалентно приблизно 350 000 доларів на одного громадянина Норвегії.

Цей фонд, обсяги якого постійно зростають, також фактично підтримує щедру пенсійну систему Норвегії та її державу загального добробуту.

Експерти вважають, що норвезькі резерви неминуче відчують наслідки війни на Близькому Сході після бомбардувань Ірану Сполученими Штатами та Ізраїлем.

Насправді з початку конфлікту розмір фонду норвезької держави, ймовірно, зріс, так само як і фондова біржа в Осло зросла, значною мірою завдяки норвезьким енергетичним компаніям, які домінують на біржах.

Водночас лейбористський уряд Норвегії прагне спростувати думку про те, що країна, яка присуджує Нобелівську премію миру, отримує фінансову вигоду від війни. Міністр фінансів країни та колишній генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг назвав ситуацію "парадоксом", зазначивши, що Норвегія отримує більше від миру.

"Незрозуміло, чи піде нам на користь зростання цін на нафту, – сказав він газеті El Pais. - Норвегія зараз має значний вплив на міжнародні фінансові ринки через наш суверенний фонд добробуту. Падіння фондового ринку шкодить нам більше, ніж зростання ціни на сиру нафту допомагає нам".

Ніколай Танген, голова суверенного фонду добробуту Норвегії, також заявив Reuters, що будь-яка вигода для фонду від вищих доходів від нафти через війну з Іраном менша, ніж вплив зниження цін на акції за кордоном та зміцнення норвезької крони.

Однак, як зазначає колумністка NRK Сесілі Лангум Беккер, "сувора реальність така, що коли світ горить, гроші течуть рікою до нашого державного бюджету".

Ця динаміка вже була помітна у 2022 році, коли вторгнення Росії в Україну різко скоротило експорт енергоносіїв Москви до Європи. Відтоді Норвегія стала ключовим постачальником енергоносіїв - країна є найбільшим постачальником газу в Європі та найбільшим виробником сирої нафти в Західній Європі.

"Сьогодні ми постачаємо близько 30% газу та 15% нафти, що споживається в Європі, куди ми відправляємо 90% нашого експорту", ​​– пояснює в інтерв'ю BBC Mundo Тіна Салтведт, аналітик фінансової фірми Nordea.

Відкат назад

Однак бомбардування Ірану та подальше поширення війни та нестабільності на Близькому Сході вплинули на Норвегію низкою інших способів.

По-перше, це знову відкрило дебати щодо ширших моральних обов'язків Норвегії. Впливова Норвезька рада у справах біженців закликала до того, щоб частину прибутку від суверенного фонду добробуту було виділено на допомогу цивільному населенню Ірану, яке постраждало від війни. Норвегія, зазначають вони, зробила це у відповідь на війну Росії проти України.

Офіційною відповіддю влади на ці заклики було твердження, що Норвегія постійно є одним з найбільших у світі донорів міжнародної допомоги та "рішуче підтримує країни, які її потребують", як заявив Столтенберг в інтерв'ю Reuters.

По-друге, погіршення ситуації на Близькому Сході стало стрес-тестом для репутації Норвегії як світового лідера в галузі зеленої енергетики. Деякі спостерігачі кажуть, що нинішня безвихідь на Близькому Сході, схоже, уповільнила прогрес у зелених технологіях та довгострокову відданість Осло їм.

Трулс Гуловсен, президент норвезького відділення екологічної асоціації "Друзі Землі", сказав BBC Mundo:

"Для такого норвезького еколога, як я, очевидно, що ситуація ганебна".

За словами Гуловсена, домінуючий наратив у Норвегії зараз зміщується до визнання того, що глобальна нестабільність виправдовує більшу залежність від вуглеводнів.

"Йдуть розмови про відкриття видобутку у глибоких арктичних водах — там, де експлуатація не повинна здійснюватися за жодних обставин", — каже він.

Що далі?

Екологічні групи та активісти закликали до конкретних зобов'язань та графіку для зменшення залежності держави від нафтової промисловості.

У відповідь на це нафтогазовий сектор навів аргументи на захист своєї важливості для економіки та сотень тисяч робочих місць, які він створює.

Уряд прем'єр-міністра Норвегії Йонаса Гара Стере нещодавно видав 57 нових ліцензій на розвідку.

"Ми продовжуватимемо шукати більше нафти для постачання до Європи", – пообіцяв Стере, виступаючи за розвиток галузі, а не за встановлення термінів її поступового виведення з експлуатації.

Попри тиск молодіжного крила його партії, Штере не виявив особливого інтересу до ініціювання графіка відходу від нафтового видобутку. Натомість його адміністрація, схоже, зосереджена на Баренцевому морі, найменш експлуатованому регіоні країни, щоб компенсувати зниження виробництва на старіших родовищах.

"Йдеться про понад 200 000 прямих робочих місць. Зараз не час залишати Європу без енергопостачання", — сказав BBC Mundo Фроде Альфхайм з профспілки Industri Energi.

Салтведт, зі свого боку, додає застереження:

"Все більше людей усвідомлюють, що занепад (цієї галузі) вже на обрії. І це буде боляче".

Однак наразі, здається, більше уваги приділяється реагуванню на критичні події та хвилі потрясінь, ніж довгостроковому плануванню.

У підготовці матеріалу допомагав BBC Global Journalism.